11. |
11. Багато ніжних слів звучало в адрес твій.
Багато чула ти обіцянок, признань в коханні.
Як говорю це я, повір це голос серця мій,
Не хочу я щоб ти відчула смак страждання...
|
|
12. |
12. Дві половинки серця,
Блукають по землі,
Дві половинки серця,
Сумують у житті,
Сумують і не знають
Чи стрінуться колись,
Але любов несе їх
Крізь час на відстань сліз
|
13. |
13. Дась у далині я чую голос твій
І він так ніжно шепоче мені
Думки всіх моїх мрій.
І мені хочеться летіти
У блакитину вись...
І десь там тебе зустріти,
Як було колись.
Але колись,це не сьогодні,
Бо забула я,що ти тепер не мій
А я давно вже не твоя.
Забула,те що було.
Забула,те що є,
А також я забула,що ти - ЖИТТЯ МОЄ!!!
Примітка: Андрій,ти моє життя!
|
14. |
14. Не треба обіцянок, не треба і пробачень
Якось черствію я
Пройшов солодкий час побачень
Пройшли 2 роки з того дня
Ти обіцяв шовкове небо
Ти обіцяв дощі з перлин
Та вже нічого нічого нам не треба
Ти вибиваєш клином клин
Ти пам'ятаєш ніжні квіти?
Які ти дарував мені
Тепер не милі мені в світі
Підсніжники… такі гіркі
Гіркі сльозиночки біленькі
В долоні буду берегти
І все надіятись серцем
Можливо змінишся ти
|
15. |
15. Спитай....
На що, на що тобі питати
Чи я люблю тебе, чи ні ...
О, легше серце розірвати,
Ніж дати відповідь мені.
Чи я люблю тебе, - не знаю, -
Спитай вночі у срібних зір,
Весною вслухайсь в шелест гаю,
Вдивися в даль зелених гір,
Спитай у чайки, що голосить,
Спитай у хмар, що сльози ллють,
Піди на скошені покоси,
Що в раз останній роси п'ють, -
Спитай, бо я сказать безсила,
Спитай, щоб я цього не говорила
|
16. |
16. Під дощем хочу тебе пізнати.
Підійти,обняти,поцілувати.
Дихання твоє через тіло відчути.
Поцілунком твоє серце огорнути.
Падаючі капельки на тілі ловити.
Думками у небі з тобою літати.
Як хочеться просто тебе мати.
Но де тебе шукати?
|
17. |
17. Ти став частинкою мого життя.
З тобою всі пов'язані думки.
І як захочу залишитися одна - то вже не зможу,
Бо зі мною завжди ти.
Ти у думках моїх, і в своїх снах я бачу твої гарні очі.
І моє серце у твоїх руках.
Та бути на одинці я не хочу!
Чому ж ти іноді не розумієш,
Що я кохаю лиш тебе?!
Робити боляче - я знаю, ти умієш.
А я і подумки не зраджую тебе.
Я житиму із думкою про те,
Що зможу залишитися собою.
Та вже ніяк не зміню я одне -
Що я живу, і житиму тобою!
|
18. |
18. Минають дні,
А може і роки
Без тебе холодно мені
З моїх очей течуть струмки
З тобою – я немов дівча
Без тебе – пристаріла діва…
З тобою радісно, хоча
Без тебе також я щаслива…
Загляну в очі тобі
А в них немов піски пустелі
Вони небесно – голубі
Я знову бачу їх на стелі
Твої зрадливі почуття…
Твоя зрадлива усмішка
Ти знов ускладнюєш життя
І я розтану, ніби сніжка
Чи ти забув, що я жива
Що я живу і все надіюсь
Ну як забути ті слова,
Які вже у твій мозок влились
Ти каявся, що будеш моїм
Та де ту клятву записати,
Коли ти став уже чужим
Мені осталось – забувати…
|
19. |
19. Зацілуй мене,
Залюби мене –
Там, де хороше,
Там, де ніжне все.
Ти заграй мені,
Заспівай мені,
Закричи мені –
Всі слова земні,
Щоб було, як вві сні,
Де ми вдвох одні.
Обійми мене,
Приголуб мене,
Доторкнись до губ.
І упав твій чуб
На лице моє,
І в руках притих,
Притаївсь, приник
До грудей моїх,
Біля серця ліг.
Як в колисці ми, -
А навколо сніг.
І гойдає сон
Край моїх вікон,
Край твоїх вікон –
Мріям в унісон –
Ночі рубікон.
|
20. |
20. Любий мій козаченьку! Вітаю тебе з тим, що ти до мене приїхав і ми зараз разом!
Надворі дощ
Дзюркочуть коники в траві
Так тихо, приязно, хоч ні
Дощу нема,
А у вікні
Нема води
Там також тільки-тільки ти.
|

Кохання - таке прекрасне почуття, скільки про кохання уже написано, а скільки ще буде написано, просто нескінченна кількість.