1. |
1. Коляд, коляд, колядниця, Добра з медом паляниця, А без меду не така, Дайте, дядьку, п'ятака. Одчиняйте скриньку Та давайте сливку. Одчиняйте сундучок Та давайте п'ятачок.
|
|
2. |
2. Іде звізда чудна З Восток на Полудне, Над вертепом сіяє, Трьом царям путь являє.
Ірод, се почувши, Вельми засмутився, Що Христос-Цар Нам народився.
З Востока три царі Несуть Христу дари, Ірод же їх стрічає, “Куди йдете?” – питає.
Ангел ся являє, На путь встановляє: “Іншим путем ідіте, До Ірода не заходіте”.
Слава рожденному Дитятку малому! Спасе чоловіка На вічні вік віка!
|
3. |
3. Пречистая Діва Сина породила. Так рано! Так рано раненько радуйся земленько. Бо Христос ся народив.
Ангели співають, пастирям звіщають: Слава! Слава на небі, а спокій на землі, Всім людям спасення.
І пастирі спішно, біжать утішно. Щоб Христа! Щоб Христа витати і поклін віддати, У вертепі на сіні.
А за блиском зорі, ідуть в покорі. Три царі! Три царі звіздарі і приносять дари Христові в офіру.
І ми також нині, Ісусу Дитині. Поклін всі! Поклін всі віддаймо, і прославляймо Щирим, чистим серцем.
|
4. |
4. Ангели, знижайтеся, До землі зближайтеся! Господь, яким світ творився, Поміж люди народився.
Станьте з хором всі собором! Веселітеся, яко з нами Бог!
Вже час виповняється! Вже син посилається! Вже нова прийшла година – Бог посилає сина.
День приходить, Діва родить, Веселітеся, яко з нами бог!
Ми ж тобі, рожденному, Гостеві блаженному Наші серця розкриваєм, В дім душевний закликаєм.
Пісню співаймо, восклицаймо, Веселімося, як з нами Бог!
Слова: Григорій Сковорода Музика: Петро Приступов
|
5. |
5. Темненькая нічка тьмою світ закрила. Темненькая нічка |тьмою світ закрила (2).
А Пречиста Діва по світу ходила, Прийшла до багача (2), на ніч ся просила:
"Пане господарю, переночуй мене, Бо темная нічка (2) находить на мене".
А той пан господар не хотів ночувати, Сказав своїм слугам (2) собаками гнати.
А тії собаки Марію впізнали, Перед Матір Божов (2) на коліна впали.
А Пречиста ДІва по світу ходила. Прийшла до бідного (2) на ніч ся просила:
"Пане господарю, переночуй мене, Бо темная нічка (2) находить на мене".
"Ой рад би я тебе переночувати, Тільки я немаю (2) вечероньки дати".
"Не треба, не треба вечероньки твої, Тільки пусти мене (2) до стаєньки свої".
Чи то сонце сходить, чи місяць заходить? То Пречиста Діва (2) свого Сина родить.
"Вставай жінко, вставай. Доки будеш спала? Вже наша стаєнка (2) світом засіяла".
"Якби-м була знала, що то Мати Божа, Була б постелила (2) до свойого ложа.
Якби-м була знала, що Мати з Ісусом, Була б пристелила (2) біленьким обрусом".
Старий Рік минає, Новий наступає (2) Христос ся рождає.
|
6. |
6. Дивная новина десь ся являє, Во яслах сповила маленьке Дитя, Радується небо, радується земля. Пречиста Діва Сина рождає.
Небеса голосять Ангельські слова, Пастирі звіщають Рождество Христа: В місті Вифлеємі зійшов із небес Цар неба і землі, спасти нарід весь.
Три царі вітають маленьке Дитя, Бо в нім уже чують полекшу життя, Вже туга й смуток – усе ся скінчило, Настало сонце, що весь світ опромінило.
І Йосиф старенький в радості ся чує, Взяв Дитя на руки, поважно цілує, В Нім Бога і Творця, Спасителя видить, В любові, покорі, як може, так служить.
Марія Пречиста Його сповиває, Миленько, тихенько щось Му промовляє: "Спи, Сину маленький, для нас дорогенький, Для світа цілого, для своєї Неньки".
Всі сили небесні на то ся дивили, В нім Бога свого гарно прославляли, Хай світ ся пишає, кого він має, З неволі, з недолі всіх нас увільняє.
І ми днесь весело і радо поспішім, Малому Дитятку честь-поклін зложім, І щиро з любов'ю привітаймо враз, Бо Він наше щастя, Господь наш і Спас.
|
7. |
7. На Різдво Христове Ангел прилетів, Він летів по небі, миру возвістив: "Всі люди, радійте, | В цей день торжествуйте, | (2) Святеє Різдво!" |
Він летить від Бога, радість вам приніс, Що в вертепі біднім Христос народивсь. Скоріш поспішайте, | Младенця стрічайте, | (2) Нарожденого! |
Пастухи в печеру першими прийшли І тут Божу Матір з Господом знайшли. Стояли, співали, | Христа прославляли, | (2) Ще й Матір Його! |
Волхви як узріли ясную зорю, Пішли, поклонились Господу-царю. Богу поклін дали, | Дари свої склали, | (2) Ладан і смирну! |
А Ірод лукавий як про це дізнавсь, Всюди свої війська він порозсилав. Всіх дітей побили, | мечі потупили, | (2) А Ісус в Єгипті жив. |
Ісусе Небесний, просимо Тя ми: Нашу Україну з неволі верни. Воскреси державу, | Україні славу, | (2) Бо в неволі тяжко жить. |
|
8. |
8. Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (2) Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами убого повився. (2) Ангели співають, «слава» восклицають, На небеси і на земли мир проповідають. (2) Давид виграває, в гуслі ударяє, Мелодійно і предивно Бога вихваляє. (2) І ми теж співаймо, Христа прославляймо, Із Марії рожденного, смиренно благаймо: (2) Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії сего дому господарю. (2) Даруй господарю, його господині, Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (2)
|
9. |
9. Тиха ніч, свята ніч! Ясність б'є від зірниць. Дитинонька Пресвята, Така ясна, мов зоря, Спочиває в тихім сні.
Тиха ніч, свята ніч! Гей, утри сльози з віч, Бо Син Божий йде до нас, Цілий світ любов'ю спас, Вітай нам, святе Дитя!
Свята ніч настає, Ясний блиск з неба б'є, В людськім тілі Божий Син Прийшо нині в Вифлеєм Щоб спасти цілий світ.
Тиха ніч, свята ніч! Зірка сяє ясна, Потішає серця, Величає Христа. Дитя святе, як зоря, Нам світи, зоря ясна!
|
10. |
10. Ой на Україні зорі засвітили, Із Вифлеєму (2) новину сповістили: Христос родився, нам Бог явився, Бог правди, любові здійме всі окови, Зішле свободу нашому народу, Зітре главу Іроду.
І звеселіла українська землиця, Що їй возвістила (2) небесна зірниця: Христос родився, нам Бог явився, Бог правди, любові здійме всі окови, Зішле свободу нашому народу, Зітре главу Іроду.
Дніпро збудився, забув зиму люту, Подав новину (2) до бистрого Пруту: Христос родився, нам Бог явився, Бог правди, любові здійме всі окови, Зішле свободу нашому народу, Зітре главу Іроду.
А Прут бистренький Дністер закликає, В далеку Волинь (2) сю вість посилає: Христос родився, нам Бог явився, Бог правди, любові здійме всі окови, Зішле свободу нашому народу, Зітре главу Іроду.
І ми, українці, зрадіймо нині, Возвеселімся разом (2) у нинішній днині. Христос родився, нам Бог явився, Бог правди, любові здійме всі окови, Зішле свободу нашому народу, Зітре главу Іроду.
|
Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!