31. |
31. Далеко від мене карії очі, Далеко усмішка мила твоя, Згадай же той вечір, згадай тії ночі, То була весела, весняна пора. Сади зацвітали, співав соловейко, Ми мовчки стояли при сяйві нічнім, Ти міг лиш почути, як билось серденько, Як дзвінко зливалось з серденьком моїм. Я так тії очі далекі любила, Любила я слухать веселий твій сміх, Згадай, як ти вперше сказав: "моя мила", Як злилися губи мої у твоїх.
|
|
32. |
32. Душа, як голуб, в клітці б'ється, Коли коханої не чує голос. І тіло тлінне кинути все рветься Шукать летить і в заметіль і в холод. І лише сонця промінь, що коханням зветься Усе єство безмежно заспокоїть Теплом наповнить. Смуток цей минеться. Душа, як голуб, світу усміхнеться!
|
33. |
33. Хотіла все забути... вдавала що не дбала, Думала пройде... біль в серці мине, Так не получилось... до болю привикаю, Тебе я ще кохаю і не забуваю, Твій номер удалила, але ще пам'ятаю, СМС-ки постирала, але не забула, Фото заховала, все таки ще маю. Плюшку я тримаю, з ним я засинаю. Голос твій почути, все ще сподіваюсь, Зустрітися з тобою, надія не згасає, З тобою бути та й тебе відчути - в думках я літаю, Тебе забути, залишається мені. У тебе вже є інша, вона тебе "кохає", Яка б вже там не була - почуття кожен з нас має, Шепоче тобі в вушко "нікому тебе не віддам", Засинає поруч з тобою, з надією що любиш. Тебе не зрозуміти і не розгадати, Для тебе ця любов як ще одна ігра, Кажеш що кохаєш, потім забуваєш і до іншої (неї) ти тікаєш. Надіюсь любиш ти її, і серце не розіб'єш Одну самісіньку не покинеш, Того разу ти для кого б вже не було на ризк підеш!
|
34. |
34. Твій голос - наче музика дощу, Живе у серці і бентежно грає, Здається в світі кращого не має, Ніж надивитися на тебе досхочу. Твоя поява - сонце серед ночі, Що крізь туман промінчиками б'є, Так щастя пробивається моє, Бо серце, мов троянда пити хоче...
|
35. |
35. Хай спів пташиний Тебе ласкає. І вітер теплий серце зігріває. Весняні квіти хай завжди ростуть навколо. І проміння сонця освітлюють родинне коло.
|
36. |
36. ... Ти принесла із собою Весну Боже, тепер вже, мабуть, не засну! Маревом темних безсонних ночей Спалахи стануть карих очей. Що це невпинно горить і палає? Що порятунку тепер вимагає? Душе, прокинься, змінися, відкрийся! Від зачарованих снів ти звільнися! Скинь всі кайдани і чари, бо знов До мого серця приходить Любов ...
|
37. |
37. Прости, що йдуть непроханi дощi, Що клени листя на асфальтi гублять, Прости моiй нескоренiй душi, слiпому серцю, що тебе так любить. Прости за день, що нiччю догорiв, Прости за роки,що вiтрами здуло, В дощi рiчки виходять з берегiв А осiнь листям землю огорнула. I гарно хвилi повноводiй буть, Землi спокiйно пiд листками спати, А я тебе збиралася забуть, Коли на серцi стало холодати. Дивись на мене, як дощi на лiс, Дивись на мене, як зима на лiто, Та лиш нiколи мною не журись i не клени перед жорстоким свiтом. Не заставляй на вiтрi голосить – Я пiд вiтрами безголоса пташка, Прости, як можна цю любов простить, Забуть не прошу,- забувати важко.
|
38. |
38. Пишу тобі листа, Як сильно я скучаю. Життя солата не проста, Але я все одно чекаю. Хоч хочеться понад усе, Обнять і поцілувать тебе. Та швидко рік пройде І нарешті я побачу тебе. А ти краще служи, І за мною не тужи. А я буду чекати, І сильно тебе кохати!
|
39. |
39. Нехай твій життєвий кораблик Кохання Який пливе по річці Життя Приб'ється до пристані Щастя І залишиться там на все Життя
|
40. |
40. Ти впертий й надійний. Ти люблений і любий. Реальний й трошки мрійний. Нестриманий до згуби ... Ти – сонце серед грому, Ти – місяць серед ночі. Ти все, що мені треба. Ти все, що я так хочу.
|