| 221. |
221. Во Вифлеємі нині новина: Пречиста Діва зродила Сина, В яслах сповитий поміж бидляти, Спочив на сіні Бог необнятий.
Вже Херувими славу співають, Ангельські хори Пана витають, Пастир убогий несе, що може, Щоб подарити Дитятко Боже.
А ясна зоря світу голосить: Месія радість, щастє приносить! До Вифлеєма спішіть всі нині, Бога звитайте в бідній Дитині!
За світлом зірки, десь аж зі сходу Йдуть три владики княжого роду, Золото дари, кадило, миро Враз з серцем чистим несуть в офіру.*
Марія Мати Сина леліє, Йосиф старенький пелени гріє, А Цар всесвіта в зимні і болю Благословить нас на ліпшу долю.
Ісусе милий, ми не богаті, Золота дарів не можем дати, Но дар ціннійший несем від мира, Се віра серця, се любов щира.
Глянь оком щирим, о Божий Сину, На нашу землю на Україну,** Зійшли їй з неба дар превеликий, Щоб Тя славила во вічні віки.
|
|
|
| 222. |
222. Пречистая Діва Сина породила Так рано, так рано раненько, Радуйся земленько, Бо Христос ся народив.
Ангели співають, пастирям звіщають: Слава! Слава на небі, а спокій на землі, Всім людям спасенє.
І Пастирі спішно, біжать утішно, Щоб Христа, Щоб Христа витати і поклін віддати В вертепі на сіні.
А за блеском зорі ідуть в покорі Три царі, Три царі, звіздарі і приносять дари Христови в офіру.
І ми також нині Ісусу Дитині Поклін всі, Поклін всі віддаймо і прославляймо Щирим, чистим серцем.
|
| 223. |
223. Вістку голосить світу зірниця: Родила Сина Чиста Дівиця. В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія.
Янгол пастирям це возвіщає, До Вифлеєму їх завертає, Щоб поспішали, до ніг припали, Поклін віддали і повітали Божого Сина в вертепі.
Гей і ми рівно ж, браття, сестриці, Із української спішім землиці. Щоб честь віддати Христу-Дитяти І ублагати ласк-благодати Ліпшої долі, гаразду!
|
| 224. |
224. Наш Спаситель народився, Завитав з небес, Бог днесь стався чоловіком, Чудо се чудес.
Тую вістку Ангел Божий Пастирям звістив, Нею грішне людське плем’я Вельми звеселив.
В шопі пастирі знаходять Бідноє дитя: В нім пізнали свого Бога, Світа короля.
Із далекої країни Три царі ідуть, Зі собою для Дитятка Дар вони несуть.
Ливан, золото і миро Віддають Єму, Яко свому Богу, Спасу, Пану і Царю.
Ми Тобі, Дитятко Боже, Дар несем любви, І Тебе смиренно просим: Жертву сю прийми.
|
| 225. |
225. Ой учора ізвечора Пасла Меланка два качура.
Ой пасла, пасла, загубила, А, шукаючи, заблудила.
Приблудилася в чистей поле, Аж там Василько плужком оре.
Ой оре, оре, жито сіє. За ним те жито зеленіє.
Ой оре, оре, сам плуг заносить, Йому Меланка їсти носить.
Ой ти ченчику-Васильчику, Посію тебе в городчику.
Буду я тебе шанувати, По тричі на день поливати.
Щосуботоньки проривати, За русу косу затикати.
|
| 226. |
226. Нині, Адаме, розвеселися. Прамати Єво від сліз отрися. Той, котрого ви ожидали, Із тугою так виглядали, Нині з Діви народився, В Вифлеємі появився, Родився, явився. А царі принесли дари, Злато, миро, ливан щиро Самому Святому.
І ми радіймо! Велике ж діло, Що Бог на себе взяв людське тіло. Щоби до неба нас запровадив І при престолі місце приладив. Так ми Богу славу многу Враз з ангели, архангели Співаймо, віддаймо. За цей дар від всеї твари Щоби слава вік тривала Божеству! Рождеству!
|
| 227. |
227. Бігла колядка до Хоми-дядька Та й стала: дай, дядьку, сала!
|
| 228. |
228. Бігла теличка да з березничка, Да й стала. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай кусок сала! Бігла теличка да з березничка, Я й попасу. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай ковбасу! Бігла теличка да з березничка, Забігла до дядька в двір. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай, дядьку, пиріг. Як не даси пирога, Візьму вола за рога Да поведу на моріг, Та й викручу правий ріг, У ріг буду трубити, А воликом робити.
|
| 229. |
229. Ясна зоря всьому світу звістила, Що Пречиста Діва Сина зродила. У вертепі, де ягнятка на сіні, Ладить Мати постілоньку Дитині.
Там пастирі вифлеємські вітають, З Ангелами славу Богу співають. Промовляють отрочатка Марії, І приносять свої мольби святії.
За зорею із востоку йдуть царі Поклонитись Отрочатку й Марії. І складають свої дари дорогі, Злато, миро і кадило Богові.
І ми нині Христу, Богу молімся, З пастушками і царями вклонімся. Щоб дозволив нам у мирі прожити, А у небі вічно Бога славити.
|
| 230. |
230. Пречиста Діва Божого Сина вродила, Сина вродила і Його в яслах повила.
Ангели Божі з неба злітають, співають, З неба злітають, Христа в вертепі втішають.
Вівчарі перші за співом з неба приходять, Вони приходять, Божого Сина знаходять.
Царі зі сходу та за звіздою вітають, Бога вітають та свої дари складають.
Почувши Ірод, що Христос Господь родився, Він озлобився і Христа вбити рішився.
Та святий Йосиф про замір Ірода знає, Бере Дитятко і у Єгипет втікає.
|