| 231. |
231. Бог предвічний народився, Прийшов днесь із небес, Щоб спасти люд свій весь,* І утішився.
В Вифлеємі народився: Месія, Христос наш І Пан наш, для всіх нас Нам народився.
Ознаймив се Ангел Божий: Наперед пастирям, А вчера звіздарям І земним звірям.
Діва Сина як породила, Звізда ста, де Христа Невіста Пречиста Сина зродила.
Тріє цари несуть дари** До Вифлеєм міста, Де Діва Пречиста Сина повила.
Звізда їм ся об’явила В дорозі о Бозі, При волі, при ослі Їм ознаймила:
– Тріє царі, де ідете? – Ми ідем в Вифлеєм З желанєм, спокоєм*** І повернемся.
Іншим путем повернули, Погану, безстидну, Безбожну Іроду Не повідали.
Йосифові Ангел мовить: – З Дитятком і з Матков, З бидлятком, ослятком Най ся хоронить.
"Слава Богу!" заспіваймо, Честь Сину Божому І Пану нашому Поклін віддаймо.
|
|
|
| 232. |
232. Бігла теличка да з березничка, Да й стала. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай кусок сала! Бігла теличка да з березничка, Я й попасу. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай ковбасу! Бігла теличка да з березничка, Забігла до дядька в двір. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай, дядьку, пиріг. Як не даси пирога, Візьму вола за рога Да поведу на моріг, Та й викручу правий ріг, У ріг буду трубити, А воликом робити.
|
| 233. |
233. Ясна зоря всьому світу звістила, Що Пречиста Діва Сина зродила. У вертепі, де ягнятка на сіні, Ладить Мати постілоньку Дитині.
Там пастирі вифлеємські вітають, З Ангелами славу Богу співають. Промовляють отрочатка Марії, І приносять свої мольби святії.
За зорею із востоку йдуть царі Поклонитись Отрочатку й Марії. І складають свої дари дорогі, Злато, миро і кадило Богові.
І ми нині Христу, Богу молімся, З пастушками і царями вклонімся. Щоб дозволив нам у мирі прожити, А у небі вічно Бога славити.
|
| 234. |
234. Різдво Христове весь світ празнує, Господа в тілі і ми святкуєм. Тож радіймо і співаймо, Рожденного вихваляймо В Вифлеємі юдейськім.
Йдімо до шопи, там немовлятко, Діви Марії Святе Дитятко. Коло ясел святий Йосиф Кругом ходить, сіно носить В Вифлеємі юдейськім.
Велика радість, яка не була, Як заспівали, стайня загула. Там ангели з пастирями Рожденого прославляли В Вифлеємі юдейськім.
Ще й три владики скромно підходять, Бога у тілі в шопі знаходять. Дари склали й поклякали Та Ісуса вихваляли В Вифлеємі юдейськім.
|
| 235. |
235. Пречиста Діва Божого Сина вродила, Сина вродила і Його в яслах повила.
Ангели Божі з неба злітають, співають, З неба злітають, Христа в вертепі втішають.
Вівчарі перші за співом з неба приходять, Вони приходять, Божого Сина знаходять.
Царі зі сходу та за звіздою вітають, Бога вітають та свої дари складають.
Почувши Ірод, що Христос Господь родився, Він озлобився і Христа вбити рішився.
Та святий Йосиф про замір Ірода знає, Бере Дитятко і у Єгипет втікає.
|
| 236. |
236. Ой сів Христос вечеряти.
Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір!
Прийшла до Його Божая Мати. Оддай, Сину, райськії ключі Одімкнути рай і пекло, Випустити грішні душі. Тільки не випустити однієї душі, Що отця й матір та налаяла. Не налаяла, а подумала.
|
| 237. |
237. Щедрик-ведрик, Дайте вареник, Грудочку масла, Кільце ковбаски. Дайте книш, Бо пущу в хату миш, Дайте ковбасу, Бо хату розтрясу, Дайте ще кишку, З’їм у затишку.
|
| 238. |
238. Нині радість нам усім, Хвалу Богу принесім! Господь Бог великий Вродивсь чоловіком З Діви Марії.
Ангел мовив пастирям, Що Христос родився нам; Йдіть Його вітати, Бога величати Народженого.
Ми на Нього чекали, З тугою виглядали, І Він народився, В яслах положився У Вифлеємі.
Зіронька присвічує, До Христа шлях вказує. Царі дари дали, В яслах привітали Ісуса Дитя.
Стогодні веселімся, Христові поклонімся. Просім, щоб у славі Ми з Ним пробували В небі й на землі!
|
| 239. |
239. Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до батенька видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свого батенька в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до матінки видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свою матінку в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до милого видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свого милого в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
|