| 221. |
221. Дайте нам коляду, бо далі іду. Дайте нам курку, бо в вікно штуркну. Дайте нам когута, бо рознесу ворота. Дайте нам пироги, бо ми змерзли ноги, Малу перину і красну дівчину І велику коляду, бо від вас іду.
|
|
|
| 222. |
222. Во Вифлеємі нині новина: Пречиста Діва зродила Сина, В яслах сповитий поміж бидляти, Спочив на сіні Бог необнятий.
Вже Херувими славу співають, Ангельські хори Пана витають, Пастир убогий несе, що може, Щоб подарити Дитятко Боже.
А ясна зоря світу голосить: Месія радість, щастє приносить! До Вифлеєма спішіть всі нині, Бога звитайте в бідній Дитині!
За світлом зірки, десь аж зі сходу Йдуть три владики княжого роду, Золото дари, кадило, миро Враз з серцем чистим несуть в офіру.*
Марія Мати Сина леліє, Йосиф старенький пелени гріє, А Цар всесвіта в зимні і болю Благословить нас на ліпшу долю.
Ісусе милий, ми не богаті, Золота дарів не можем дати, Но дар ціннійший несем від мира, Се віра серця, се любов щира.
Глянь оком щирим, о Божий Сину, На нашу землю на Україну,** Зійшли їй з неба дар превеликий, Щоб Тя славила во вічні віки.
|
| 223. |
223. Наш Спаситель народився, Завитав з небес, Бог днесь стався чоловіком, Чудо се чудес.
Тую вістку Ангел Божий Пастирям звістив, Нею грішне людське плем’я Вельми звеселив.
В шопі пастирі знаходять Бідноє дитя: В нім пізнали свого Бога, Світа короля.
Із далекої країни Три царі ідуть, Зі собою для Дитятка Дар вони несуть.
Ливан, золото і миро Віддають Єму, Яко свому Богу, Спасу, Пану і Царю.
Ми Тобі, Дитятко Боже, Дар несем любви, І Тебе смиренно просим: Жертву сю прийми.
|
| 224. |
224. Нині, Адаме, розвеселися. Прамати Єво від сліз отрися. Той, котрого ви ожидали, Із тугою так виглядали, Нині з Діви народився, В Вифлеємі появився, Родився, явився. А царі принесли дари, Злато, миро, ливан щиро Самому Святому.
І ми радіймо! Велике ж діло, Що Бог на себе взяв людське тіло. Щоби до неба нас запровадив І при престолі місце приладив. Так ми Богу славу многу Враз з ангели, архангели Співаймо, віддаймо. За цей дар від всеї твари Щоби слава вік тривала Божеству! Рождеству!
|
| 225. |
225. Ой у саду, саду, саду-винограду.
Приспів: Радуйся! Радуйся, земле, Син Божий народився!
А у тому саду сивий коник грає. А до того коня ніхто не приступить, А тільки приступить молодий Іванко. Іванко приступив, сіделечко наклав, Сіделечко наклав, сам сів та й поїхав, Сам сів та й поїхав аж до королівни. Сидить королівна, дрібні листи пише, Дрібні листи пише, важким духом дише. – Ой здорова, дівко, дівко-королівно! Ой чи будеш мені вірною жоною, Вірною жоною, матінці слугою?
|
| 226. |
226. Нині радість нам усім, Хвалу Богу принесім! Господь Бог великий Вродивсь чоловіком З Діви Марії.
Ангел мовив пастирям, Що Христос родився нам; Йдіть Його вітати, Бога величати Народженого.
Ми на Нього чекали, З тугою виглядали, І Він народився, В яслах положився У Вифлеємі.
Зіронька присвічує, До Христа шлях вказує. Царі дари дали, В яслах привітали Ісуса Дитя.
Стогодні веселімся, Христові поклонімся. Просім, щоб у славі Ми з Ним пробували В небі й на землі!
|
| 227. |
227. Вістку голосить світу зірниця: Родила Сина Чиста Дівиця. В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія.
Янгол пастирям це возвіщає, До Вифлеєму їх завертає, Щоб поспішали, до ніг припали, Поклін віддали і повітали Божого Сина в вертепі.
Гей і ми рівно ж, браття, сестриці, Із української спішім землиці. Щоб честь віддати Христу-Дитяти І ублагати ласк-благодати Ліпшої долі, гаразду!
|
| 228. |
228. Мати Божа Сина мала, сина мала, В пелени Йго повивала. (2)
Як зійшлися всі святії, всі святії, Взяли книги золотії. (2)
Тай почали тричитати, тричитати, Яке б Йому ім’я дати. (2)
Дали Йому святий Петро, святий Петро, Буде Петра на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила. (2)
Дали Йому святий Павло, святий Павло, Буде Павла на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила, Вся ся земля засмутила.
Дали йому Ісус Христос, Буде Христа на Йордані. (2)
А Пречиста полюбила, полюбила, До престолу приступила, Вся ся земля звеселила.
|
| 229. |
229. Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до батенька видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свого батенька в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до матінки видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свою матінку в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до милого видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свого милого в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
|
| 230. |
230. Ясна зоря всьому світу звістила, Що Пречиста Діва Сина зродила. У вертепі, де ягнятка на сіні, Ладить Мати постілоньку Дитині.
Там пастирі вифлеємські вітають, З Ангелами славу Богу співають. Промовляють отрочатка Марії, І приносять свої мольби святії.
За зорею із востоку йдуть царі Поклонитись Отрочатку й Марії. І складають свої дари дорогі, Злато, миро і кадило Богові.
І ми нині Христу, Богу молімся, З пастушками і царями вклонімся. Щоб дозволив нам у мирі прожити, А у небі вічно Бога славити.
|