| 221. |
221. Нині, Адаме, розвеселися. Прамати Єво від сліз отрися. Той, котрого ви ожидали, Із тугою так виглядали, Нині з Діви народився, В Вифлеємі появився, Родився, явився. А царі принесли дари, Злато, миро, ливан щиро Самому Святому.
І ми радіймо! Велике ж діло, Що Бог на себе взяв людське тіло. Щоби до неба нас запровадив І при престолі місце приладив. Так ми Богу славу многу Враз з ангели, архангели Співаймо, віддаймо. За цей дар від всеї твари Щоби слава вік тривала Божеству! Рождеству!
|
|
|
| 222. |
222. Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік, пеленами убого повився.
Пастушки з ягнятоком перед тим дитятком На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Цього дому господарю і цій господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні!
|
| 223. |
223. Бігла колядка до Хоми-дядька Та й стала: дай, дядьку, сала!
|
| 224. |
224. Колядин, колядин, А я в батька один, Коротенька курточка, Дайте, бабцю, бубличка! З Святим вечором!
|
| 225. |
225. Пречиста Діва Божого Сина вродила, Сина вродила і Його в яслах повила.
Ангели Божі з неба злітають, співають, З неба злітають, Христа в вертепі втішають.
Вівчарі перші за співом з неба приходять, Вони приходять, Божого Сина знаходять.
Царі зі сходу та за звіздою вітають, Бога вітають та свої дари складають.
Почувши Ірод, що Христос Господь родився, Він озлобився і Христа вбити рішився.
Та святий Йосиф про замір Ірода знає, Бере Дитятко і у Єгипет втікає.
|
| 226. |
226. Павочка ходить, пір’ячко губить.
Приспів: Щедрий вечір добрим людям.
За нею ходить красна дівонька. Пір’я збирає, в рукав ховає. З рукава бере, на лавку кладе. З лавоньки бере, віночки плете. А звивши вінок, понесла в танок.
|
| 227. |
227. Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на дубоньку.
Бо ся дубок розвиває, Та ти гніздо роздруляє.
Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на орішку.
Будуть люди оріх рвати, Твоє гніздо обдирати.
Ой соколе, соколоньку, Увий гніздо на яворі.
Явір буде розрастати, Твоє гніздо прикривати.
|
| 228. |
228. В Вифлеємі днесь Марія Пречиста Породила у вертепі нам Христа.
Приспів: Слава во вишних Богу, Слава во вишних Богу, І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє І веселу сю новину звіщає!
Прибігають до вертепу пастирі І з собою несуть дари в офірі.
І Дитятку кланяються в оборі, До Його ніг припадають в покорі.
А з востока за звіздою йдуть царі, Три преславні, прерозумні звіздарі.
Книжники їм і учені сказали, Щоб Месію в Вифлеємі питали.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині, Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
Там в смиреню свій Му поклін віддали, Пред Ним злото, ливан, миро поклали.
Ми також Христу поклін свій віддаймо І разом з небесним хором співаймо.
|
| 229. |
229. Бог предвічний народився, Прийшов днесь із небес, Щоб спасти люд свій весь,* І утішився.
В Вифлеємі народився: Месія, Христос наш І Пан наш, для всіх нас Нам народився.
Ознаймив се Ангел Божий: Наперед пастирям, А вчера звіздарям І земним звірям.
Діва Сина як породила, Звізда ста, де Христа Невіста Пречиста Сина зродила.
Тріє цари несуть дари** До Вифлеєм міста, Де Діва Пречиста Сина повила.
Звізда їм ся об’явила В дорозі о Бозі, При волі, при ослі Їм ознаймила:
– Тріє царі, де ідете? – Ми ідем в Вифлеєм З желанєм, спокоєм*** І повернемся.
Іншим путем повернули, Погану, безстидну, Безбожну Іроду Не повідали.
Йосифові Ангел мовить: – З Дитятком і з Матков, З бидлятком, ослятком Най ся хоронить.
"Слава Богу!" заспіваймо, Честь Сину Божому І Пану нашому Поклін віддаймо.
|
| 230. |
230. Зажурилася крутая гора, Що не зродила шовкова трава,
Але зродило зелене вино. Зелене вино вгору си вило,
Вгору си вило, рясно зацвіло. Єго стерегла ґречная панна,
Ґречная панна на йм’я Марійка. Ой стережучи, она заснула,
За своє винце она забула. Прилетіли ж бо три райські пташки,
Вни о тім часі прибути ласі. – Ой шуги-луги, райськії пташки,
Ой не спивайте зелене вино, Ой не з’їдайте зелене вино!
Бо мені вина дуже потрібно: Маю сестричку на відданічку,
Маю братчика на оженічку, Я сама також ой заручена.
Ой заручена й аж до Галича, Й аж до Галича та й за панича.
|