| 221. |
221. Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік, пеленами убого повився.
Пастушки з ягнятоком перед тим дитятком На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Цього дому господарю і цій господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні!
|
|
|
| 222. |
222. Бігла колядка до Хоми-дядька Та й стала: дай, дядьку, сала!
|
| 223. |
223. Колядин, колядин, А я в батька один, Коротенька курточка, Дайте, бабцю, бубличка! З Святим вечором!
|
| 224. |
224. Ой в ліску, в ліску листя на грабі. Заколядуймо ми своїй бабі, У нашої бабці добрая душа, Винесе вона цілого книша, До того книша ціла ковбаса.
|
| 225. |
225. Ясна зоря всьому світу звістила, Що Пречиста Діва Сина зродила. У вертепі, де ягнятка на сіні, Ладить Мати постілоньку Дитині.
Там пастирі вифлеємські вітають, З Ангелами славу Богу співають. Промовляють отрочатка Марії, І приносять свої мольби святії.
За зорею із востоку йдуть царі Поклонитись Отрочатку й Марії. І складають свої дари дорогі, Злато, миро і кадило Богові.
І ми нині Христу, Богу молімся, З пастушками і царями вклонімся. Щоб дозволив нам у мирі прожити, А у небі вічно Бога славити.
|
| 226. |
226. Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на дубоньку.
Бо ся дубок розвиває, Та ти гніздо роздруляє.
Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на орішку.
Будуть люди оріх рвати, Твоє гніздо обдирати.
Ой соколе, соколоньку, Увий гніздо на яворі.
Явір буде розрастати, Твоє гніздо прикривати.
|
| 227. |
227. Щедрик-ведрик, Дайте вареник, Грудочку масла, Кільце ковбаски. Дайте книш, Бо пущу в хату миш, Дайте ковбасу, Бо хату розтрясу, Дайте ще кишку, З’їм у затишку.
|
| 228. |
228. Колядин, колядин, А я в батька один. У новенькім кожушку, Винесіть пампушку. Будьте здорові!
|
| 229. |
229. В Вифлеємі днесь Марія Пречиста Породила у вертепі нам Христа.
Приспів: Слава во вишних Богу, Слава во вишних Богу, І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє І веселу сю новину звіщає!
Прибігають до вертепу пастирі І з собою несуть дари в офірі.
І Дитятку кланяються в оборі, До Його ніг припадають в покорі.
А з востока за звіздою йдуть царі, Три преславні, прерозумні звіздарі.
Книжники їм і учені сказали, Щоб Месію в Вифлеємі питали.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині, Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
Там в смиреню свій Му поклін віддали, Пред Ним злото, ливан, миро поклали.
Ми також Христу поклін свій віддаймо І разом з небесним хором співаймо.
|
| 230. |
230. Бігла теличка да з березничка, Да й стала. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай кусок сала! Бігла теличка да з березничка, Я й попасу. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай ковбасу! Бігла теличка да з березничка, Забігла до дядька в двір. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай, дядьку, пиріг. Як не даси пирога, Візьму вола за рога Да поведу на моріг, Та й викручу правий ріг, У ріг буду трубити, А воликом робити.
|