| 221. |
221. Вістку голосить світу зірниця: Родила Сина Чиста Дівиця. В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія.
Янгол пастирям це возвіщає, До Вифлеєму їх завертає, Щоб поспішали, до ніг припали, Поклін віддали і повітали Божого Сина в вертепі.
Гей і ми рівно ж, браття, сестриці, Із української спішім землиці. Щоб честь віддати Христу-Дитяти І ублагати ласк-благодати Ліпшої долі, гаразду!
|
|
|
| 222. |
222. В Вифлеємі днесь Марія Пречиста Породила у вертепі нам Христа.
Приспів: Слава во вишних Богу, Слава во вишних Богу, І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє І веселу сю новину звіщає!
Прибігають до вертепу пастирі І з собою несуть дари в офірі.
І Дитятку кланяються в оборі, До Його ніг припадають в покорі.
А з востока за звіздою йдуть царі, Три преславні, прерозумні звіздарі.
Книжники їм і учені сказали, Щоб Месію в Вифлеємі питали.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині, Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
Там в смиреню свій Му поклін віддали, Пред Ним злото, ливан, миро поклали.
Ми також Христу поклін свій віддаймо І разом з небесним хором співаймо.
|
| 223. |
223. Бігла колядка до Хоми-дядька Та й стала: дай, дядьку, сала!
|
| 224. |
224. Наш Спаситель народився, Завитав з небес, Бог днесь стався чоловіком, Чудо се чудес.
Тую вістку Ангел Божий Пастирям звістив, Нею грішне людське плем’я Вельми звеселив.
В шопі пастирі знаходять Бідноє дитя: В нім пізнали свого Бога, Світа короля.
Із далекої країни Три царі ідуть, Зі собою для Дитятка Дар вони несуть.
Ливан, золото і миро Віддають Єму, Яко свому Богу, Спасу, Пану і Царю.
Ми Тобі, Дитятко Боже, Дар несем любви, І Тебе смиренно просим: Жертву сю прийми.
|
| 225. |
225. Нині, Адаме, розвеселися. Прамати Єво від сліз отрися. Той, котрого ви ожидали, Із тугою так виглядали, Нині з Діви народився, В Вифлеємі появився, Родився, явився. А царі принесли дари, Злато, миро, ливан щиро Самому Святому.
І ми радіймо! Велике ж діло, Що Бог на себе взяв людське тіло. Щоби до неба нас запровадив І при престолі місце приладив. Так ми Богу славу многу Враз з ангели, архангели Співаймо, віддаймо. За цей дар від всеї твари Щоби слава вік тривала Божеству! Рождеству!
|
| 226. |
226. Разом нині прославім дивну новину, І віддаймо честь, поклін Божому Сину, Що нині з Діви нам народився, В виді дитини тут об’явився на землі.
В Вифлеємі вічний Бог в бідній яскині, Пеленами сповитий лежить на сіні. Марія, Йосиф Його вітають Німі тварини у стіп клякають, честь дають.
Над вертепом вже зоря сіяє кругом, І ангели співають небесний псалом: "Слава во вишніх Богу святому, А мир і добро світові злому хай буде".
Вже й пастирі з вірою поклін віддають, Їхні дари з любов’ю Йому складають. Діва Марія щиро вітає, За свого Сина дяку складає, складає.
І ми нині до Христа з любов’ю прийдім, Душі й серця в дар Йому щиро принесім, Бо Він Син Божий, райська лелія, Він наше щастя й уся надія, надія.
|
| 227. |
227. Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на дубоньку.
Бо ся дубок розвиває, Та ти гніздо роздруляє.
Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на орішку.
Будуть люди оріх рвати, Твоє гніздо обдирати.
Ой соколе, соколоньку, Увий гніздо на яворі.
Явір буде розрастати, Твоє гніздо прикривати.
|
| 228. |
228. Пречиста Діва Божого Сина вродила, Сина вродила і Його в яслах повила.
Ангели Божі з неба злітають, співають, З неба злітають, Христа в вертепі втішають.
Вівчарі перші за співом з неба приходять, Вони приходять, Божого Сина знаходять.
Царі зі сходу та за звіздою вітають, Бога вітають та свої дари складають.
Почувши Ірод, що Христос Господь родився, Він озлобився і Христа вбити рішився.
Та святий Йосиф про замір Ірода знає, Бере Дитятко і у Єгипет втікає.
|
| 229. |
229. Ой сів Христос вечеряти.
Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір!
Прийшла до Його Божая Мати. Оддай, Сину, райськії ключі Одімкнути рай і пекло, Випустити грішні душі. Тільки не випустити однієї душі, Що отця й матір та налаяла. Не налаяла, а подумала.
|
| 230. |
230. Ой учора ізвечора Пасла Меланка два качура.
Ой пасла, пасла, загубила, А, шукаючи, заблудила.
Приблудилася в чистей поле, Аж там Василько плужком оре.
Ой оре, оре, жито сіє. За ним те жито зеленіє.
Ой оре, оре, сам плуг заносить, Йому Меланка їсти носить.
Ой ти ченчику-Васильчику, Посію тебе в городчику.
Буду я тебе шанувати, По тричі на день поливати.
Щосуботоньки проривати, За русу косу затикати.
|