Привітання із нагоди дня молоі

У годину вечорову, тиху та прекрасну,
Дві бабусі розмовляють про молодь сучасну.
— Нині молодь, — перша каже, — квола й дрібнувата.
І хлоп’ят високих мало, і низькі дівчата.
А колись же виростали і дівки високі,
І хлоп’ята, як орлята, у плечах широкі.
Друга ручкою махнула:
— Та й чудні ж ви, мила!
Звідки нині в молодого візьметься та сила?
Та хіба ж воно угору пожене фігуру,
Як щодня гасає, біга, робить фізкультуру?
Всякі кроси там, та бокси, та змагання різні,
Та драбини аж до стелі, та коржі залізні…
Як посмикає ті гирі, боксом як поб’ється,
То й життя йому немилим і гірким здається.
А як ляпнеться з колоди чи впаде з кобили,
То яке вже там здоров’я? Звідки будуть сили?