31. |
31. Текст привітання:
Я спати хочу, але не спиться...
Все швидше й швидше серце б'ється...
Ні, воно нічого не боїться,
А лише стрибає і сміється!
Бо думаючи лише про тебе,
Воно немов би відлітає в небо!
Так само коли я з тобою,
З твоєю ніжністю, турботою й красою,
Немов би поринаю в казку,
А головні герої - я і твоя ласка...
|
|
32. |
32. Прости, що йдуть непроханi дощi,
Що клени листя на асфальтi гублять,
Прости моiй нескоренiй душi,
слiпому серцю, що тебе так любить.
Прости за день, що нiччю догорiв,
Прости за роки,що вiтрами здуло,
В дощi рiчки виходять з берегiв
А осiнь листям землю огорнула.
I гарно хвилi повноводiй буть,
Землi спокiйно пiд листками спати,
А я тебе збиралася забуть,
Коли на серцi стало холодати.
Дивись на мене, як дощi на лiс,
Дивись на мене, як зима на лiто,
Та лиш нiколи мною не журись
i не клени перед жорстоким свiтом.
Не заставляй на вiтрi голосить –
Я пiд вiтрами безголоса пташка,
Прости, як можна цю любов простить,
Забуть не прошу,- забувати важко.
|
33. |
33. Пташині потрібні крила
Кризі - холодна вода
А мені тільки ти, моя мила
Я так хочу щоб ти була моя
І відчути тепло твого тіла
Довірившись твоїм ніжним губам
Я для тебе зроблю, моя мила,
Все що хочеш, навіть серце своє віддам.
Перший раз у житті я кохаю
Не жаліючи навіть себе
Наймилішу дівчину на світі
Певно ти здогадалась - ТЕБЕ
|
34. |
34. Зацілуй мене,
Залюби мене –
Там, де хороше,
Там, де ніжне все.
Ти заграй мені,
Заспівай мені,
Закричи мені –
Всі слова земні,
Щоб було, як вві сні,
Де ми вдвох одні.
Обійми мене,
Приголуб мене,
Доторкнись до губ.
І упав твій чуб
На лице моє,
І в руках притих,
Притаївсь, приник
До грудей моїх,
Біля серця ліг.
Як в колисці ми, -
А навколо сніг.
І гойдає сон
Край моїх вікон,
Край твоїх вікон –
Мріям в унісон –
Ночі рубікон.
|
35. |
35. Небо у темні хмари одіте.
Дощ свою музику гра.
Ти дома одна, ти одна.
Ти згадуєш усе що було.
Згадаєш і школу, і друзів
Та основне ти згадаєш Його –
Веселого, доброго, ніжного.
Згадаєш ті миті життя.
І тихо сльоза упаде.
Ти стараєшся забути те,
Та в серці любов не помре.
Поплачеш. Дощ перестане.
Сонце вийде з-за хмар.
Ти сльози утреш, усміхнешся,
А душа від болі ридатиме.
Почуєш. Побачиш. Згадаєш.
І знову захочеш вернути той час:
Коли у житті була радість,
Коли день здавався миттю,
А рік тільки днем.
Та не вернеться! Не проси!
Почуєш – вдай, що здалось.
Побачиш – усміхнись, промовчи.
Згадаєш – не плач, не вернеться.
Не проси! Не проси!
|
36. |
36. Минають дні,
А може і роки
Без тебе холодно мені
З моїх очей течуть струмки
З тобою – я немов дівча
Без тебе – пристаріла діва…
З тобою радісно, хоча
Без тебе також я щаслива…
Загляну в очі тобі
А в них немов піски пустелі
Вони небесно – голубі
Я знову бачу їх на стелі
Твої зрадливі почуття…
Твоя зрадлива усмішка
Ти знов ускладнюєш життя
І я розтану, ніби сніжка
Чи ти забув, що я жива
Що я живу і все надіюсь
Ну як забути ті слова,
Які вже у твій мозок влились
Ти каявся, що будеш моїм
Та де ту клятву записати,
Коли ти став уже чужим
Мені осталось – забувати…
|
37. |
37. Душа, як голуб, в клітці б'ється,
Коли коханої не чує голос.
І тіло тлінне кинути все рветься
Шукать летить і в заметіль і в холод.
І лише сонця промінь, що коханням зветься
Усе єство безмежно заспокоїть
Теплом наповнить. Смуток цей минеться.
Душа, як голуб, світу усміхнеться!
|
38. |
38. ОСТАННІЙ ПОЦІЛУНОК
Сказала ти, промовила лиш чутно
І капнула сльоза на слово "прощавай".
Душа його здригнулась каламутно,
Він знав, що прийде час залишити твій рай.
Цілунок спогадів нагадує про ночі,
Забудеш ночі - пригадаєш дні,
Коли в його побачиш свої очі
Знай він прийде, він все віддасть тобі.
Ти знов одна, в кімнаті сни літають
І магія думок торкається щоки.
Тут спогади живуть, вони тебе кохають,
Вони минуть та перш пройдуть роки.
|
39. |
39. Хай спів пташиний Тебе ласкає.
І вітер теплий серце зігріває.
Весняні квіти хай завжди ростуть навколо.
І проміння сонця освітлюють родинне коло.
|
40. |
40. Далеко від мене карії очі,
Далеко усмішка мила твоя,
Згадай же той вечір, згадай тії ночі,
То була весела, весняна пора.
Сади зацвітали, співав соловейко,
Ми мовчки стояли при сяйві нічнім,
Ти міг лиш почути, як билось серденько,
Як дзвінко зливалось з серденьком моїм.
Я так тії очі далекі любила,
Любила я слухать веселий твій сміх,
Згадай, як ти вперше сказав: "моя мила",
Як злилися губи мої у твоїх.
|