31. |
31. Пташині потрібні крила Кризі - холодна вода А мені тільки ти, моя мила Я так хочу щоб ти була моя І відчути тепло твого тіла Довірившись твоїм ніжним губам Я для тебе зроблю, моя мила, Все що хочеш, навіть серце своє віддам. Перший раз у житті я кохаю Не жаліючи навіть себе Наймилішу дівчину на світі Певно ти здогадалась - ТЕБЕ
|
|
32. |
32. Далеко від мене карії очі, Далеко усмішка мила твоя, Згадай же той вечір, згадай тії ночі, То була весела, весняна пора. Сади зацвітали, співав соловейко, Ми мовчки стояли при сяйві нічнім, Ти міг лиш почути, як билось серденько, Як дзвінко зливалось з серденьком моїм. Я так тії очі далекі любила, Любила я слухать веселий твій сміх, Згадай, як ти вперше сказав: "моя мила", Як злилися губи мої у твоїх.
|
33. |
33. Душа, як голуб, в клітці б'ється, Коли коханої не чує голос. І тіло тлінне кинути все рветься Шукать летить і в заметіль і в холод. І лише сонця промінь, що коханням зветься Усе єство безмежно заспокоїть Теплом наповнить. Смуток цей минеться. Душа, як голуб, світу усміхнеться!
|
34. |
34. Твій голос - наче музика дощу, Живе у серці і бентежно грає, Здається в світі кращого не має, Ніж надивитися на тебе досхочу. Твоя поява - сонце серед ночі, Що крізь туман промінчиками б'є, Так щастя пробивається моє, Бо серце, мов троянда пити хоче...
|
35. |
35. ... Ти принесла із собою Весну Боже, тепер вже, мабуть, не засну! Маревом темних безсонних ночей Спалахи стануть карих очей. Що це невпинно горить і палає? Що порятунку тепер вимагає? Душе, прокинься, змінися, відкрийся! Від зачарованих снів ти звільнися! Скинь всі кайдани і чари, бо знов До мого серця приходить Любов ...
|
36. |
36. Пишу тобі листа, Як сильно я скучаю. Життя солата не проста, Але я все одно чекаю. Хоч хочеться понад усе, Обнять і поцілувать тебе. Та швидко рік пройде І нарешті я побачу тебе. А ти краще служи, І за мною не тужи. А я буду чекати, І сильно тебе кохати!
|
37. |
37. Хай спів пташиний Тебе ласкає. І вітер теплий серце зігріває. Весняні квіти хай завжди ростуть навколо. І проміння сонця освітлюють родинне коло.
|
38. |
38. Прости, що йдуть непроханi дощi, Що клени листя на асфальтi гублять, Прости моiй нескоренiй душi, слiпому серцю, що тебе так любить. Прости за день, що нiччю догорiв, Прости за роки,що вiтрами здуло, В дощi рiчки виходять з берегiв А осiнь листям землю огорнула. I гарно хвилi повноводiй буть, Землi спокiйно пiд листками спати, А я тебе збиралася забуть, Коли на серцi стало холодати. Дивись на мене, як дощi на лiс, Дивись на мене, як зима на лiто, Та лиш нiколи мною не журись i не клени перед жорстоким свiтом. Не заставляй на вiтрi голосить – Я пiд вiтрами безголоса пташка, Прости, як можна цю любов простить, Забуть не прошу,- забувати важко.
|
39. |
39. Нехай твій життєвий кораблик Кохання Який пливе по річці Життя Приб'ється до пристані Щастя І залишиться там на все Життя
|
40. |
40. Ти впертий й надійний. Ти люблений і любий. Реальний й трошки мрійний. Нестриманий до згуби ... Ти – сонце серед грому, Ти – місяць серед ночі. Ти все, що мені треба. Ти все, що я так хочу.
|