| 31. |
31. Я просто – жодна інша: я – це я.
Я теж живу.
І вмію ще любити.
Я вперта, і наївна, і крихка,
Але така, що ладна все простити.
Я трохи вредна, я така, як є.
В зіницях сумнів деколи ночує
Але ти чуєш, я – твоє, твоє
Оте свічадо, що тебе відчує
Душею й тілом –
Без усяких фальш,
Без перебільшень,
Без якихось зверхонь…
Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
Туди, де коні щастям мчуться верхи,
Туди, де шовк і павутиння рук,
Туди, де очі плачуть від цілунків,
Де буде терпко від жаданих мук,
І солодко від хвиль дарунків…
А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
Якби раптово тілом захотіла, -
Я об покору ніжно розіб’юсь
Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
А я боюсь, якби ти захотів,
То цілував би ноги та долоні…
Любив й любив, і може й би не вмів,
Проте збирав би солод весь солоний…
Я є така, прости, я є така,
Прийми мене таку, яку ти любиш.,
За те я буду завтра лиш твоя,
І обіцяю, що мене не згубиш…
|
| 32. |
32. Усі дівчата, що дотепер були моїм коханням
Були для мене прекрасним сонячним світанням,
Морів перед грозою хвилюванням,
Птахів весняним щебетанням.
Я їх обожнював, робив їх своїм ідеалом,
Давав своє кохання, яке не було їм потрібне й даром,
І зараз ти мене останньої любові позбавляєш,
Я дати міг тобі те, про що ти навіть і не уявляєш.
Я світ би міг тобі відкрити по-новому,
Світ, що не відомий досі ще нікому,
Світ, гармонію в якому створюють тільки двоє,
Світ, як його бачить серце моє.
Але я зрозумів нарешті: всі ви, мого кохання недостойні,
Ви всі приземлені, духовно бідні, думками непристойні,
Вам (тай людям всім) на цій землі матеріальне значно ближче,
Настане час, і ви від світу цього впадете на найглибше днище!
Всіх вас, людей, я не осуджую, така ваша природа,
Моє ж покликання посеред вас всіх жити поки не випаде нагода
Всім показати, що це життя єдине і цінність його в тому,
Щоб жити у гармонії зі всім, яку дає любов світові цьому.
|
|
|
| 33. |
33. Небо у темні хмари одіте.
Дощ свою музику гра.
Ти дома одна, ти одна.
Ти згадуєш усе що було.
Згадаєш і школу, і друзів
Та основне ти згадаєш Його –
Веселого, доброго, ніжного.
Згадаєш ті миті життя.
І тихо сльоза упаде.
Ти стараєшся забути те,
Та в серці любов не помре.
Поплачеш. Дощ перестане.
Сонце вийде з-за хмар.
Ти сльози утреш, усміхнешся,
А душа від болі ридатиме.
Почуєш. Побачиш. Згадаєш.
І знову захочеш вернути той час:
Коли у житті була радість,
Коли день здавався миттю,
А рік тільки днем.
Та не вернеться! Не проси!
Почуєш – вдай, що здалось.
Побачиш – усміхнись, промовчи.
Згадаєш – не плач, не вернеться.
Не проси! Не проси!
|
| 34. |
34. Для мнне сонечко не сяє,
коли тебе поруч немає.
Лише тоді коли ти є,
радіє сердннько моє.
|
| 35. |
35. Не питай мене нічого,
Не проси – я не скажу.
Лиш віддайся в руки долі –
Вона тебе не підведе.
Не збирай в долоні смуток –
Я його не донесу.
Лиш всміхайся моїм очам –
Я тебе завжди знайду.
Не нанизуй сльози у намисто –
Я перлини розгублю.
Лиш поринь у небо чисте –
Я до тебе прилечу.
Не кажи мені: „Прощай...” –
Це звучить немов покора.
Лиш зорею зустрічай
І я у сни твої прилину.
Не журись, якщо щось втратиш –
Інше – краще – віднайдеш.
Треба вміти і любити, і прощати –
Зрозумій, таке життя.
Полети туди, де щастя,
Полети туди, де сміх.
Як захочеш – буду поруч,
Але я не краща від усіх...
|
| 36. |
36. Далеко від мене карії очі,
Далеко усмішка мила твоя,
Згадай же той вечір, згадай тії ночі,
То була весела, весняна пора.
Сади зацвітали, співав соловейко,
Ми мовчки стояли при сяйві нічнім,
Ти міг лиш почути, як билось серденько,
Як дзвінко зливалось з серденьком моїм.
Я так тії очі далекі любила,
Любила я слухать веселий твій сміх,
Згадай, як ти вперше сказав: "моя мила",
Як злилися губи мої у твоїх.
|
| 37. |
37. Пишу тобі листа,
Як сильно я скучаю.
Життя солата не проста,
Але я все одно чекаю.
Хоч хочеться понад усе,
Обнять і поцілувать тебе.
Та швидко рік пройде
І нарешті я побачу тебе.
А ти краще служи,
І за мною не тужи.
А я буду чекати,
І сильно тебе кохати!
|
| 38. |
38. Прости, що йдуть непроханi дощi,
Що клени листя на асфальтi гублять,
Прости моiй нескоренiй душi,
слiпому серцю, що тебе так любить.
Прости за день, що нiччю догорiв,
Прости за роки,що вiтрами здуло,
В дощi рiчки виходять з берегiв
А осiнь листям землю огорнула.
I гарно хвилi повноводiй буть,
Землi спокiйно пiд листками спати,
А я тебе збиралася забуть,
Коли на серцi стало холодати.
Дивись на мене, як дощi на лiс,
Дивись на мене, як зима на лiто,
Та лиш нiколи мною не журись
i не клени перед жорстоким свiтом.
Не заставляй на вiтрi голосить –
Я пiд вiтрами безголоса пташка,
Прости, як можна цю любов простить,
Забуть не прошу,- забувати важко.
|
| 39. |
39. Тихо падає сніг і тає,
Ти зараз далеко тебе не вистачає.
Якби хотілось на сніг перетворитись,
І на долоні твої спуститись.
|
| 40. |
40. Я стану солодкою мармолядою, щоб ти мене скуштував;
Я стану найбільшою в світі принадою, щоб ти мене всюди шукав;
Я стану ласкавим травневим сонечком, щоб ти мене завжди чекав;
Я стану пухнастим сіреньким котиком, щоб ти мене завжди кохав!!!
|
У рубриці для закоханих пропонуються у романтичній віршованій формі привітання про найпрекрасніші в світі почуття - кохання. Вітання влучно поринають у світ вищого прояву душі людини, силу та глибину любові. 
Привітання з Днем Народження для коханої, дружини 97 привітань
День журналіста України
День водного господарства
День працівників місцевої промисловості
Свята Трійця (Зелені свята)
Привітання з днем народження 240 привітань
Прикольні привітання з днем народження 410 привітань
Привітання з Днем Народження сестрі 181 привітань
Привітання на 1 рік 77 привітань
Привітання з днем народження дочці 138 привітань