31. |
31. Душа, як голуб, в клітці б'ється,
Коли коханої не чує голос.
І тіло тлінне кинути все рветься
Шукать летить і в заметіль і в холод.
І лише сонця промінь, що коханням зветься
Усе єство безмежно заспокоїть
Теплом наповнить. Смуток цей минеться.
Душа, як голуб, світу усміхнеться!
|
32. |
32. Усі дівчата, що дотепер були моїм коханням
Були для мене прекрасним сонячним світанням,
Морів перед грозою хвилюванням,
Птахів весняним щебетанням.
Я їх обожнював, робив їх своїм ідеалом,
Давав своє кохання, яке не було їм потрібне й даром,
І зараз ти мене останньої любові позбавляєш,
Я дати міг тобі те, про що ти навіть і не уявляєш.
Я світ би міг тобі відкрити по-новому,
Світ, що не відомий досі ще нікому,
Світ, гармонію в якому створюють тільки двоє,
Світ, як його бачить серце моє.
Але я зрозумів нарешті: всі ви, мого кохання недостойні,
Ви всі приземлені, духовно бідні, думками непристойні,
Вам (тай людям всім) на цій землі матеріальне значно ближче,
Настане час, і ви від світу цього впадете на найглибше днище!
Всіх вас, людей, я не осуджую, така ваша природа,
Моє ж покликання посеред вас всіх жити поки не випаде нагода
Всім показати, що це життя єдине і цінність його в тому,
Щоб жити у гармонії зі всім, яку дає любов світові цьому.
|
|
33. |
33. Твій голос - наче музика дощу,
Живе у серці і бентежно грає,
Здається в світі кращого не має,
Ніж надивитися на тебе досхочу.
Твоя поява - сонце серед ночі,
Що крізь туман промінчиками б'є,
Так щастя пробивається моє,
Бо серце, мов троянда пити хоче...
|
34. |
34. Хай спів пташиний Тебе ласкає.
І вітер теплий серце зігріває.
Весняні квіти хай завжди ростуть навколо.
І проміння сонця освітлюють родинне коло.
|
35. |
35. Нехай твій життєвий кораблик Кохання
Який пливе по річці Життя
Приб'ється до пристані Щастя
І залишиться там на все Життя
|
36. |
36. Для мнне сонечко не сяє,
коли тебе поруч немає.
Лише тоді коли ти є,
радіє сердннько моє.
|
37. |
37. Ти впертий й надійний.
Ти люблений і любий.
Реальний й трошки мрійний.
Нестриманий до згуби ...
Ти – сонце серед грому,
Ти – місяць серед ночі.
Ти все, що мені треба.
Ти все, що я так хочу.
|
38. |
38. Далеко від мене карії очі,
Далеко усмішка мила твоя,
Згадай же той вечір, згадай тії ночі,
То була весела, весняна пора.
Сади зацвітали, співав соловейко,
Ми мовчки стояли при сяйві нічнім,
Ти міг лиш почути, як билось серденько,
Як дзвінко зливалось з серденьком моїм.
Я так тії очі далекі любила,
Любила я слухать веселий твій сміх,
Згадай, як ти вперше сказав: "моя мила",
Як злилися губи мої у твоїх.
|
39. |
39. Прости, що йдуть непроханi дощi,
Що клени листя на асфальтi гублять,
Прости моiй нескоренiй душi,
слiпому серцю, що тебе так любить.
Прости за день, що нiччю догорiв,
Прости за роки,що вiтрами здуло,
В дощi рiчки виходять з берегiв
А осiнь листям землю огорнула.
I гарно хвилi повноводiй буть,
Землi спокiйно пiд листками спати,
А я тебе збиралася забуть,
Коли на серцi стало холодати.
Дивись на мене, як дощi на лiс,
Дивись на мене, як зима на лiто,
Та лиш нiколи мною не журись
i не клени перед жорстоким свiтом.
Не заставляй на вiтрi голосить –
Я пiд вiтрами безголоса пташка,
Прости, як можна цю любов простить,
Забуть не прошу,- забувати важко.
|
40. |
40. Текст привітання:
Я спати хочу, але не спиться...
Все швидше й швидше серце б'ється...
Ні, воно нічого не боїться,
А лише стрибає і сміється!
Бо думаючи лише про тебе,
Воно немов би відлітає в небо!
Так само коли я з тобою,
З твоєю ніжністю, турботою й красою,
Немов би поринаю в казку,
А головні герої - я і твоя ласка...
|