| 74. |
74. Ірод цар за Христом ганявся,
Він за ним дуже побивався,
На сідельці не вдержався,
З кобильчини обірвався,
Та й упав на шлях.
Він лежить, ледве дух одводить,
Кобильчина кругом його ходить,
Йому в вічі заглядає,
Хвостом мухи обганяє,
Та й порска на вид.
Іродиха як теє зачула,
Що ввірвалась у царя мотуга,
Зірвалася з ліжка боса,
Та як є простоволоса
Йому навздогін.
Іродята дуже ізлякались,
Та за нею всі бігцем подались.
Коновками воду носять,
Ревуть, плачуть ще й голосять:
"Пропав Ірод наш!"
|
| 77. |
77. Не плач, Рахиле, зря чада ціли:
Не умирають, но пребивають,
Но пребивають
Святія сини в новій святини,
Ко Богу Сину – суть за причину,
Суть за причину.
За Ірода злобу, видя, яко воду,
Кров розливаєму, плоть убиваєму.
Тілом хоч умріли, душами же ціли,
За живота страту приймили заплату,
Приймили заплату.
Пощо, горлице, слезами лице
Все обливаєш, тяжко вздихаєш,
Тяжко вздихаєш?
Ловець неситий распростер сіти,
В руки не прія птенци юния,
Птенци юния.
Твої же пернаті суть до неба взяті,
Путь прошедше тісний, побіднія пісни
Поють Царю слави, іже їх ізбави
От сітей ловящих, прелести губящих,
Прелести губящих.
Пойду на ниву, не бившу жниву,
Пожати класи, вижду пред часи,
Вижду пред часи,
Селния цвіти, прежде світ зріти,
Утро смертною січет косою,
Січет косою.
Но травиця мертва буди Богу жертва,
І в пожатім сіні – благовонні кріни,
Ділатель небесний і во время весни
Пріял во житницу незрілу пшеницу,
Незрілу пшеницу.
Позор страшливий! Ірод злосливий
Христа шукаєт, не обрітаєт,
Не обрітаєт.
Мої же діти іщет убити,
Меч обнажаєт і убиваєт,
І убиваєт!
Убо твоя чада пребудуть внутр града,
Тім бо в небі платять, іже житє тратять
За Христа і Бога. Заплата премнога
Малим отрочатам, закланним овчатам,
Закланним овчатам!
Престань же, мати, горко ридати!
Ах, як престати, а не плакати,
А не плакати?
Кровей толики лиються ріки,
Наповняють море, люте мні горе,
Люте мні горе!
Перестань же, мати, чад своїх ридати,
Во Адамі биша і вси согрішиша,
В кровавій купіли, треба би ся змили,
А то во рай святий путь бил би запятий,
Путь бил би запятий!
Тяжко ж бо зріти, як многі діти
По всем повіту, од двою літу,
Од двою літу.
Моєї утроби, отсла во гроби
Злий кровопийця, Ірод убийця,
Ірод убийця!
Аще же і чреди младенцев повреди,
Лучше Христу жити, онім же умрети,
Сей-бо прийде спасти всіх во время страсти,
Міра Відкупитель, от ада Спаситель,
От ада Спаситель.
Бідна ж я мати, толикой я страти
Як не восплачу, як чад не бачу,
Як чад не бачу.
Перли драгія згубила-м тія,
Світ з надеждею згасе моєю,
Згасе моєю.
Отверзи зіници, вижд твої денници,
Світащії нині во висшей твердині,–
Бисери драгія во вінці царствія
Присно прибивають, вовіки сіяють,
Вовіки сіяють!
|
| 80. |
80. Темненькая нічка тьмою світ закрила, (2)
Тьмою світ закрила.
А Пречиста Діва по світу ходила,
Прийшла до багача, (2) на ніч ся просила:
– Пане господарю, переночуй мене,
Бо темная нічка (2) находить на мене.
А той пан господар не хтів ночувати,
Сказав своїм слугам (2) собаками гнати.
А тії собаки як ся налякали –
Перед Матір Божов (2) на колінця впали.
А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до бідного, (2) на ніч ся просила.
– Пустив би Тя, пустив переночувати,
Але ж я не маю (2) вечероньки дати.
– Не треба, не треба вечероньки твої,
Тільки пусти ж мене (2) до стаєньки свої.
– Вставай, жінко, вставай, доки будеш спала?
Щось наша стаєнька (2) світлом засіяла.
То не сонце сходить, не місяць заходить,
То Пречиста Діва (2) свого Сина родить.
Старий рік минає, новий наступає. (2)
Христос ся раждає!
|
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. 
Щедрівки 70 привітань
Міжнародний день рідної мови 2025
День штурманської служби авіації України 2025
З Новим 2025 роком 389 привітань
Прикольні привітання з днем народження 611 привітань
День Святого Валентина 94 привітань
Поздоровлення з 33 річчям на ювілей 26 привітань
