| 211. |
211. Колядую, колядую, Вашi грошi добре чую, Смак цукерок, пирога, Подавайте п'ятака.
|
|
|
| 212. |
212. Дайте нам коляду, бо далі іду. Дайте нам курку, бо в вікно штуркну. Дайте нам когута, бо рознесу ворота. Дайте нам пироги, бо ми змерзли ноги, Малу перину і красну дівчину І велику коляду, бо від вас іду.
|
| 213. |
213. Во Вифлеємі нині новина: Пречиста Діва зродила Сина, В яслах сповитий поміж бидляти, Спочив на сіні Бог необнятий.
Вже Херувими славу співають, Ангельські хори Пана витають, Пастир убогий несе, що може, Щоб подарити Дитятко Боже.
А ясна зоря світу голосить: Месія радість, щастє приносить! До Вифлеєма спішіть всі нині, Бога звитайте в бідній Дитині!
За світлом зірки, десь аж зі сходу Йдуть три владики княжого роду, Золото дари, кадило, миро Враз з серцем чистим несуть в офіру.*
Марія Мати Сина леліє, Йосиф старенький пелени гріє, А Цар всесвіта в зимні і болю Благословить нас на ліпшу долю.
Ісусе милий, ми не богаті, Золота дарів не можем дати, Но дар ціннійший несем від мира, Се віра серця, се любов щира.
Глянь оком щирим, о Божий Сину, На нашу землю на Україну,** Зійшли їй з неба дар превеликий, Щоб Тя славила во вічні віки.
|
| 214. |
214. Пречистая Діва Сина породила Так рано, так рано раненько, Радуйся земленько, Бо Христос ся народив.
Ангели співають, пастирям звіщають: Слава! Слава на небі, а спокій на землі, Всім людям спасенє.
І Пастирі спішно, біжать утішно, Щоб Христа, Щоб Христа витати і поклін віддати В вертепі на сіні.
А за блеском зорі ідуть в покорі Три царі, Три царі, звіздарі і приносять дари Христови в офіру.
І ми також нині Ісусу Дитині Поклін всі, Поклін всі віддаймо і прославляймо Щирим, чистим серцем.
|
| 215. |
215. Наш Спаситель народився, Завитав з небес, Бог днесь стався чоловіком, Чудо се чудес.
Тую вістку Ангел Божий Пастирям звістив, Нею грішне людське плем’я Вельми звеселив.
В шопі пастирі знаходять Бідноє дитя: В нім пізнали свого Бога, Світа короля.
Із далекої країни Три царі ідуть, Зі собою для Дитятка Дар вони несуть.
Ливан, золото і миро Віддають Єму, Яко свому Богу, Спасу, Пану і Царю.
Ми Тобі, Дитятко Боже, Дар несем любви, І Тебе смиренно просим: Жертву сю прийми.
|
| 216. |
216. Ангел Божий із небес Радість нам звіщає днесь, Що в Вифлеємі Бог воплотився, Там у вертепі Він появився Бідним пастирям.
Тож спішім у Вифлеєм, Де у яслах Божий Син Народився з Діви Марії, Непорочної Лелії На спасеннє нам.
Там віддаймо честь Йому, Заспіваймо піснь отсю: Слава во вишних вічному Богу Отцю і Сину, Духу Святому, А на земли мир!
О Дитятко, Спасе наш! Глянь ласкаво днесь на нас. Освободи нас з тяжкої неволі, Дай дочекати ліпшої долі З Рождеством Твоїм.
|
| 217. |
217. Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік, пеленами убого повився.
Пастушки з ягнятоком перед тим дитятком На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Цього дому господарю і цій господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні!
|
| 218. |
218. Новая радість світу ся з’явила, Пречиста Діва Сина породила.
Во Вифлеємі-місті вельми рано Витати Пана пастирям сказано.
Звізда услугу тую відправляла, Царів із сходу к Ньому провожала.
Принесли Йому ладан, миро, злато, Взяли заплату небесную за то.
Ірод лукавий з того засмутився, Що Цар предвічний на світ народився.
Казав жовнірам повсюди шукати, В пень отрочата дволітні стинати.
А Йосиф старець Марію піймає І до Єгипту з Христом утікає.
Нехай же Ірод вічно погибає! Наш Цар роджений всіх нас потішає.
Ми нині при Нім радо веселімся, Рождеству Його низько поклонімся.
Щоби нам зволив щасливий вік дати І з Ним по смерти в небі царствувати.
|
| 219. |
219. Ой у саду, саду, саду-винограду.
Приспів: Радуйся! Радуйся, земле, Син Божий народився!
А у тому саду сивий коник грає. А до того коня ніхто не приступить, А тільки приступить молодий Іванко. Іванко приступив, сіделечко наклав, Сіделечко наклав, сам сів та й поїхав, Сам сів та й поїхав аж до королівни. Сидить королівна, дрібні листи пише, Дрібні листи пише, важким духом дише. – Ой здорова, дівко, дівко-королівно! Ой чи будеш мені вірною жоною, Вірною жоною, матінці слугою?
|
| 220. |
220. Мати Божа Сина мала, сина мала, В пелени Йго повивала. (2)
Як зійшлися всі святії, всі святії, Взяли книги золотії. (2)
Тай почали тричитати, тричитати, Яке б Йому ім’я дати. (2)
Дали Йому святий Петро, святий Петро, Буде Петра на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила. (2)
Дали Йому святий Павло, святий Павло, Буде Павла на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила, Вся ся земля засмутила.
Дали йому Ісус Христос, Буде Христа на Йордані. (2)
А Пречиста полюбила, полюбила, До престолу приступила, Вся ся земля звеселила.
|