151. |
151. Коляда, коляда, Дай, дядьку, пирога! Як не даси пирога, Візьму вола за рога Та виведу на моріг, Та виломлю правий ріг. У ріг буду трубити, Волом буду робити. Хвостом буду поганять Та на гречку орать. Добрий вечір!
|
|
152. |
152. Радуйтеся, усі люди, Радість всім вам з неба буде.
Приспів: Веселая нам новина, Породила Діва Сина, Марія, Марія, Марія.
Заступив до нас з високости, Щоби міг нас усіх спасти.
Приспів
|
153. |
153. Сидить півень на криниці, Спустив крильця ще й косиці. Сюди — мах, туди — мах, А у вас тут млинець пах.
|
154. |
154. Коляд, коляд, коляда, Дід на бабу погляда, А баба на діда, Що немає хліба.
|
155. |
155. Ангели, снижайтеся, Ко земли зближайтеся, Господь Бог, сотворши віки, Живе нині з человіки.
Станьте хором всі собором. Веселітеся, яко з нами Бог.
Се час ісполняється, Се Син посилається, Се літа прийшла кончина, Се Бог посилає Сина.
День приходить, Діва родить, Веселітеся, яко з нами Бог.
Ми ж тобі, рожденному, Господу блаженному Серця всіх нас отверзаєм, В дом душевний призиваєм.
Піснь співаєм, восклицая, Веселящеся, яко з нами Бог.
|
156. |
156. Я дівчина маленька, В мене платтячко рябеньке. Я ще не знаю, ні аз, ні буки, Дайте мені червінчика в руки. Будьте з празником здорові!
|
157. |
157. Колядин, колядин, а я в батька один, В порватім кожушку, винесіть пампушку.
|
158. |
158. Пішов Івасьо овес косити,
Приспів: Бреніла, бреніла коса коло покоса стихенька.
Прийшов до нього батенько його. – Ой, час, Івасю, додому іти! – Додому піду, лиш покіс скінчу. Вийшла до нього матінка його. – Ой, час, Івасю, до дому іти! – До дому піду, лиш покіс скінчу. Вийшла до нього миленька його. – Ой, час, Івасю, додому іти! Івасьо скінчив, додому пішов.
Приспів: Вже не бреніла коса в покосі стихенька.
|
159. |
159. Я маленький хлопчик, Зліз на стовпчик. З мішком походжаю, Коляду збираю. Вечір добрий, Дайте пиріг довгий! Як не дасте пирога, То візьму вола за рога Та поведу до торга, Та продам за шага. Тпру, цабе!
|
160. |
160. Дивная новина днесь ся являє, Пречистая Діва Сина раждає, Во яслах сповила маленьке Дитя, Радується небо, радуєсь земля.
Небеса голосять ангельські слова, Пастирі звіщають Рождество Христа, В місті Вифлеємі зійшов із небес Цар неба і землі спасти нарід весь.
Три царі витають маленьке Дитя, Бо в нім уже чують полекшу життя, Вже туга й смуток всьо ся закінчило, Настало сонце, що весь світ спромінило.
І Йосиф старенький в радости ся чує, Взяв Дитя за руки, поважно цілує, В Нім Бога і Творця Спасителя видить, В любові, покорі як може так служить.
Марія Пречиста Його сповиває, Миленько, тихенько щось Му промовляє: "Спи, Сину маленький, для нас дорогенький, Для світа цілого, для своєї Неньки."
Всі сили небесні на то ся дивили, В нім Бога свого гарно прославили, Най світ ся пишає кого він має, З неволі, з недолі всіх нас увільняє.
І ми днесь весело, і радо поспішім, Малому Дитятку честь-поклін зложім, І щиро з любов’ю повитаймо враз, Бо Він наше щастє – Господь наш і Спас.
|