| 81. |
81. Чудо у Давида домі –
Вістить ангел всім в народі:
Народився Бог наш у стайні малій,
Щоб спасти від смерти людство на землі.
В Вифлеємі перед вами
Чудо є з народинами:
Знайдете в вертепі Боже немовля –
Це Ісус Христос Бог і наш володар!
Вже пастирі поспішають,
Людям про чудо звіщають;
На коліна впали, поклін віддали,
У дитинці Бога свого пізнали.
І Христові дари склали –
Все що тільки в полі мали;
Співом Йосифа й Марію веселять –
Радується Божим Різдвом вся земля!
|
| 82. |
82. Ой лелія, лелія –
Христа Бога породила
І у ясла положила
Діва Марія.
Ой лелія, лелія –
Свого Сина повиває
І пісень Йому співає
Діва Марія.
Ой лелія, пелія –
Спи, маленьке, треба спати,
Коло Тебе Твоя Мати,
Діва Марія.
Ой лелія, лелія –
В шопі холод обвиває
Немовлятко й пригортає
Діва Марія.
|
|
|
| 83. |
83. Щедрий вечір всім нам, щаслива година,
Породила Діва предвічного Сина.
Приспів:
Ладо, Ладо, Ладо!
Всім на світі радо!
Щедрий вечір на землі! (весь куплет – 2)
Не в пишних палатах Бога породила,
А в біднім вертепі Господа повила.
Не білі перини Богові стелила,
На в’язочці сіна Вічного зложила.
Не поміж царями Господь нам явився,
А між вівчарями в яслах положився.
А небесні духи в синяві співають,*
Пастерів убогих до стайні скликають.
Пастирі убогі до стайні приходять,
На в’язочці сіна Господа знаходять.
А на світлім сході зоря засвітила,
Трьох царів премудрих дуже звеселила.
Золото і ладан, миро вони взяли,
І в Єрусалимі за Христом питали.
Найшли Христа Бога не в Єрусалимі,
А в убогій стайні в місті Вифлеємі.
Убогим вертепом царі не гордили,
Христови всі дари і поклін зложили.
І ми Христа Бога всі радо вітаймо,
Разом з пастирями весело співаймо.
|
| 84. |
84. Добрий вечір тобі, пане господарю!
Винеси ти нам ковбасок пару,
Ой походи коло пічки,
Пошукай нам перепічки.
Винеси сала, не скупися,
Щоб ячмінь твій уродився,
Щоб нажали сто кіп жита,
Щоб сім’я була вся сита!
Щоб скотинка водилася,
Щоб пшениця родилася,
Щоб у хаті всього мали —
Колядників пригощали!
|
| 85. |
85. Тріє царі, де ідете
Глядати Дитятка,
Царя Спаса всего світа,
Божого Ягнятка?
Оно в шопі ні престола,
Ні скиптра не має,
А вже в світі Його слава
Вам Його звіщає.
Хоть убого народився,
Нікому не знаним,
А вже з неба вість несеся,
Що Він буде славним:
Тая зоря пречудесна
Різдво нам голосить
І з поклоном нас до Него
Із востока просить.
Поспішіть же, тріє царі,
В вертеп за звіздою;
Там знайдете Бога Сина,
Що став всіх слугою!
Поспішіть же до Дитятка
Та дайте Му дари,
А від нас поклін низенький
Зложіть Му, звіздарі!
А з поклоном, ще вас просим,
Зложіть Му в офіру
Наші серця, в любов повні,
Богаті у віру.
Най за тую малу жертву
Він нас просвічає
Ту на земли і там в небі,
Де престол Свій має.
|
| 86. |
86. Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,*
І утішився.
В Вифлеємі народився:
Месія, Христос наш
І Пан наш, для всіх нас
Нам народився.
Ознаймив се Ангел Божий:
Наперед пастирям,
А вчера звіздарям
І земним звірям.
Діва Сина як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.
Тріє цари несуть дари**
До Вифлеєм міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.
Звізда їм ся об’явила
В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознаймила:
– Тріє царі, де ідете?
– Ми ідем в Вифлеєм
З желанєм, спокоєм***
І повернемся.
Іншим путем повернули,
Погану, безстидну,
Безбожну Іроду
Не повідали.
Йосифові Ангел мовить:
– З Дитятком і з Матков,
З бидлятком, ослятком
Най ся хоронить.
"Слава Богу!" заспіваймо,
Честь Сину Божому
І Пану нашому
Поклін віддаймо.
|
| 87. |
87. Радість нам ся являє:
Діва Сина раждає!
Небеса, небеса, небеса поють, поють!
Ангели ся удивляють,
Пастиріє поклін дають
Нарожденному.
Йосифе старенькій,
Плаче Ісус маленькій!
Помагай, помагай, помагай Єго, Єго
Чистой Діві колисати
І піснь Єму заспівати:
Люляй, пане наш!
Убого ся народив,
Богатого засмутив:
Ірода, Ірода, Ірода злого, злого.
Він бо діти убиває,
Христа убити желає
Нарожденного.
О Іроде безумний,
Чомусь так малоумний?
Не знаєш, не знаєш, не знаєш того, того,
Що Христос наш вічно жиє,
Нам благодать свою дає,
Ти вічно згинеш.
Тріє цари со дари,
Христу поклін віддали:
Рожденну, рожденну, рожденну Богу, Богу
На цілий світ славу дали,
Христа в яслах повитали,
В біднім вертепі.
І ми Єго витаймо,
Враз Єму заспіваймо:
Люляй же, люляй же, люляй же, Пане, Пане.
Дай нам в мирі всім прожити,
Во вік віков Тя хвалити
Нарожденного.
|
| 88. |
88. Вітай, Ісусе, з чистої Діви вроджений,
Вітай нам, Боже, що в людськім тілі явлений.
Ти добротою понад усіми синами,
І безконечна Твоя опіка над нами.
В славі Ти рівний Отцю і Духу Святому,
Чому зійшов Ти до нас в безсиллі такому.
Твоєї слави ніхто не бачить у яслах,
Тут Твоя сила, мов та жаринка пригасла.
Хоч Ти на нужду й свої терпіння не глядиш,
То чим бідніший, тим нам миліший Ти станеш.
Своїм смиренням в нас грішних здійми окови,
Щоб в серцях наших настала влада любови.
Ягнятко Боже, про те Тебе ми тут просим,
Серця ми наші Тобі жертвенно приносим.
Не залишай же нас без Твоєї опіки
І володій тут з Отцем і Духом на віки.
|
| 89. |
89. Новая радість світу ся з’явила,
Пречиста Діва Сина породила.
Во Вифлеємі-місті вельми рано
Витати Пана пастирям сказано.
Звізда услугу тую відправляла,
Царів із сходу к Ньому провожала.
Принесли Йому ладан, миро, злато,
Взяли заплату небесную за то.
Ірод лукавий з того засмутився,
Що Цар предвічний на світ народився.
Казав жовнірам повсюди шукати,
В пень отрочата дволітні стинати.
А Йосиф старець Марію піймає
І до Єгипту з Христом утікає.
Нехай же Ірод вічно погибає!
Наш Цар роджений всіх нас потішає.
Ми нині при Нім радо веселімся,
Рождеству Його низько поклонімся.
Щоби нам зволив щасливий вік дати
І з Ним по смерти в небі царствувати.
|
| 90. |
90. Застелено стіл скатертиною,
І ми усією родиною
Зібралися зірку чекати,
«Христос народився» казати.
Дванадцять ми страв покуштуємо,
Вертепників всіх почастуємо
І з миром свічки запалімо.
Христос народився! Славімо!
Приходять царі із волхвами
Дзвенить коляда між хатами.
Весь радістю світ освітився —
У яслах Христос народився!
|
Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. 
Вознесіння Господнє
Міжнародний день миротворців ООН
Привітання на останній дзвоник
День поліграфії України
Привітання з днем народження 240 привітань
Прикольні привітання з днем народження 410 привітань
Привітання для керівника 87 привітань