21. |
21. На небі зірка ясна засяла І ясним світлом сіяє, Хвиля спасення нам завітала, - Се бо Христос ся рождає. Щоб землю з небом в одно злучити, Христос родився, славіте! | (2) В біднім вертепі, в яслах, на сіні, Спочив Владика, Цар світу. Ото ж, до Нього спішім всі нині, - нашого жде Він привіту. Спішім любов’ю його огріти, Христос родився, славіте! | (2) Благослови нас, Дитятко Боже, Даруй нас нині любовю, Хай і пекельна сила не зможе Нас розділити з Тобою. Благослови нас, ми ж Твої діти, Христос родився, славіте! | (2) Благослови нас, наш любий Христе, Зло побідити силу дай, Засій в серцях нам бажання чисте - Міцно любити рідний край! Щоб Україна могла радіти, Христос родився, славіте! | (2)
|
|
22. |
22. В Вифлеємі новина, Діва Сина породила, Породила в благодаті | Непорочна Діва Мати | (2) Марія. |
Положила на сіні В Вифлеємській яскині. Йосиф Діву потішає, | Повивати помагає | (2) Марії. |
Слава Божа і хвала У вертепі настала. З неба Ангели злітають, | З Сином Божим прославляють | Марію. | (2)
Серед темної ночі Дивне світло б'є в очі. Ясна зоря засвітила, | Де Дитятко породила | (2) Марія. |
Недалеко пастирі Пасли стадо в долині, До вертепа прибігають | І з Дитятком тут вітають | (2) Марію. |
На коліна упадають, Подарунки складають: "Що убогий дати може | Жертвуємо, Сину Божий, | (2) Марії." |
Ще приходять три царі, Аж зі сходу звіздарі, Для Ісуса ставлять щиро | Ладан, золото і миро | (2) Марії. |
І ми також поспішім, Богу дари принесім, У покорі прибігаймо, | З Сином Божим все благаймо | Марію. | (2)
|
23. |
23. Дзвонять дзвони, трублять труби, В Вифлеємі новина: Повертає з Назарета Пресвятая родина. Гей! Радуйтеся, люди, мир на землі буде, Син Божий народився.
Дзвонять дзвони, б’ють літаври, Всьому світу звіщають: Вже впускає Цар Спаситель Грішні душі до раю. Гей! Радуйтеся, люди, мир на землі буде, Син Божий народився.
|
24. |
24. Ясна зоря всьому світу звістила, Що Пречиста Сина Бога зродила У вертепі, де ягнятка, на сіні | Стелить мати постелоньку дитині. | (2)
Там пастирі Вифлеємські витають, З ангелами славу Богу співають, Прославляють дитятко Марії | І шепочуть свої мольби Святії. | (2)
За зорею із востока йдуть царі Поклонитись Дитяткові й Марії. І складають свої дари дорогі, | Злато, миро і кадило Богові. | (2)
І ми нині Христу-Богу молімся, З пастушками і царями вклонімся. Щоб дозволив нам у мирі прожити, | А у небі вічно Бога славити. | (2)
|
25. |
25. Спи, Ісусе, спи, спатоньки ходи. Я Тебе му колисати, Пісеньками присипляти: Люлі,серденько, люлі! (2)
Спи, Лелійко, спи, головку склони. Ту на рученьки Марії, Бач, Вона Тебе леліє: Люлі, серденько, люлі! (2)
Спи, Убогий, спи, рученьки зложи, Йосифа ще не видати, Несе хлібця Тобі дати: Люлі, серденько, люлі! (2)
Спи, Терпінє, спи, очка зажмури, Не питай, що колись буде, Що зготовлять Ти хрест люди: Люлі, серденько, люлі! (2)
Спи, Ісусе, спи, а Серце втвори, Най при Ньому спочиваю Тут на земли і там в раю: Люлі, серденько, люлі! (2)
|
26. |
26. Землю Юдейську ніч накрива, Сном Благодаті світ спочива, Лиш убогі пастухи, пастухи, Стада свого стерегли, стерегли. Їм то Ангел ся являє І таку вість возвіщає: Спас прийшов, Спас прийшов! Він з Діви народився І в яслах положився Там в місті Вифлеєм, Там в місті Вифлеєм.
В шопі знаходять Боже Дитя, Бідне, покірне, мовби ягня. І в Нім Бога пізнають, пізнають, Божу честь Му віддають, віддають: "О Владико, Христе Боже, Ми приносим, що хто може, В дар Тобі, в дар Тобі! Зволь дари сі приняти, Ми ж мемТя прославляти Тут і там, в небесах" (2).
Слова: о. В. Стех Музика: о. В. Стех
|
27. |
27. Темненькая нічка світ закрила, | (2) На небеснім полі зорі запалила.
Одна лиш зіронька понад усі сяє | (2) Та над Вифлеємом сяйво розливає.
А во Вифлеємі нині мир з'явився, | (2) Люди веселіться, сам Бог народився.
Народився нині з Марії-Дівиці, | (2) З Пречистої славної тай Богородиці.
Вчули вів чароньки голос той із неба | (2) Зібрались на раду, куди їм йти треба.
Пішли вони шляхом тою дорогою | (2) Куди ясність слалась, за тою звіздою.
І ми підім з ними, поклін Йому даймо | (2) Та радісну пісню всі враз заспіваймо.
|
28. |
28. Нова радість стала, яка не бувала, Бо УПА на командира "Чупринку" дістала.
Просим тя, Ісусе, щодня, щогодини: Поможи му окупантів вигнати з Вкраїни.
Хлопці-українці, до УПА вступайте, Що "Чупринка" вам накаже, славно виконайте!
Хлопці врадувались, зброю добували, Тисячами до куренів "Чупринки" вступали.
Били вороженьків з заходу і сходу, Щоб не сміли неволити нашого Народу.
Ворого втікали, кирзаки скидали, Як їх хлоці-бандерівці з України гнали.
А як їх прогнали, на кордоні стали Та й про "Тараса Чупринку" заколядували.
Гомоніла пісня усіма світами: "Вже воскресла Україна, бо "Чупринка" з нами".
|
29. |
29. Над степом сяє (2) Христова зірниця, І колядує (2) вся наша землиця.
Приспів: Христос родився, обіт сповнився, Прийшов наш Месія і сповнилась мрія, Знищив Він кайдани червоних тиранів Та нас вивів із неволі.
Київ голосить (2) веселую новину, Що вже вітає (2) Господню Дитину.
Ісус маленький (2) ручки простягає – Благословення (2) всім нам посилає.
З Карпат з поклоном (2) йдуть бойки й гуцули, Бо цю новину (2) на горах почули.
Несуть в дарунок (2) киптарик Христові, Щоб ріс у ньому (2), як легінь, здоровий.
А подоляки (2) з плодючого лану Несуть калачі (2) і медочку дзбани.
А волиняки (2) з килимами приходять, Брати-полтавці (2) пісеньок заводять.
Славні гетьмани (2) складають булави, Стрільці січовії (2) шикуються в лави.
З ясел Месія (2) до них промовляє: “На Україну (2) воля завітає”.
Дав Ти нам, Христе, (2) того дня діждати, Що вільно можем (2) Тебе величати.
Впала комуна (2) – вільна Україна В пісні вітає (2) Господнього Сина.
|
30. |
30. Тріє царі, де ідете Гладяти Дитятка, Царя – Спаса всего світа, Божого ягнятка? Оно, в шопці, ні престола, | Ні скиптра не має, | А вже в світі Його слава | (2) Вам Його звіщає. |
Хоть убого народився, Нікому не знаним, А вже з неба вість несеться, Що Він буде славним. Тая зоря пречудесна | Різдво нам голосить | І з поклоном нас до Нього | (2) Із востока просить. |
Поспішіть же, тріє царі, В вертеп за звіздою. Там знайдете Бога-Сина, Що став всіх слугою! Поспішіть же до Дитятка | Та дайте Му дари, | А від нас поклін низенький | (2) Зложіть Му, звіздарі! |
А з поклоном ще вас просим, Зложіть Му в офіру Наші серця в любов повні, Богаті у віру. Най за тую малу жертву | Він нас просвічає | Ту, на землі, і там, на небі, | (2) Де престол Свій має. |
|

Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!