| 231. |
231. Свята ніч, тиха ніч!
Ясність б’є від зірниць,
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває в тихім сні.
Свята ніч, тиха ніч!
Гей, утри сльози з віч,
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ любов’ю спас,
Витай нам святе Дитя!
Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б’є,
В людськім тілі Божий Син
Прийшов нині в Вифлеєм,
Щоб спасти цілий світ.
|
|
|
| 232. |
232. Коляд, коляд, колядниця,
Добра з маком паляниця,
А без маку — не така.
Дай, хазяїн, п’ятака!
Як не даси п’ятака,
Я вола — за рога,
А кобилу — за чуприну
Та й поведу на тічок.
А з тічка — в кабачок
Да проп’ю за п’ятачок!
|
| 233. |
233. Нині радість нам усім,
Хвалу Богу принесім!
Господь Бог великий
Вродивсь чоловіком
З Діви Марії.
Ангел мовив пастирям,
Що Христос родився нам;
Йдіть Його вітати,
Бога величати
Народженого.
Ми на Нього чекали,
З тугою виглядали,
І Він народився,
В яслах положився
У Вифлеємі.
Зіронька присвічує,
До Христа шлях вказує.
Царі дари дали,
В яслах привітали
Ісуса Дитя.
Стогодні веселімся,
Христові поклонімся.
Просім, щоб у славі
Ми з Ним пробували
В небі й на землі!
|
| 234. |
234. Пролунав спів ангелів
З вишніх дворів голосно:
Люди, де б ви не бували,
Заспівайте радісно:
Приспів:
Хай гримлять пісні,
Хай дзвенять струни,
По всім світі заграйте в сурми:
Слава, слава Богу на небі,
А мир людям на землі,
Христос народивсь, Він з нами, як Бог!
(Славімо Його!)
Злетів ангел з висот,
Поміж людської оселі,
Мовить: "Зійшов Саваот,
Він вам шляхи простелить!"
Пастирі як почули,
Що Син Божий біля них,
До вертепу прибули
І гуртом заспівали:
Скоро й три царі прийшли,
Свої дари принесли
І при яслах покликали
Й торжественно прорекли.
|
| 235. |
235. Вістку голосить світу зірниця:
Родила Сина Чиста Дівиця.
В стайні родила, в яслах сповила,
Сіном прикрила, груддю кормила
Божого Сина Марія.
Янгол пастирям це возвіщає,
До Вифлеєму їх завертає,
Щоб поспішали, до ніг припали,
Поклін віддали і повітали
Божого Сина в вертепі.
Гей і ми рівно ж, браття, сестриці,
Із української спішім землиці.
Щоб честь віддати Христу-Дитяти
І ублагати ласк-благодати
Ліпшої долі, гаразду!
|
| 236. |
236. Наш Спаситель народився,
Завитав з небес,
Бог днесь стався чоловіком,
Чудо се чудес.
Тую вістку Ангел Божий
Пастирям звістив,
Нею грішне людське плем’я
Вельми звеселив.
В шопі пастирі знаходять
Бідноє дитя:
В нім пізнали свого Бога,
Світа короля.
Із далекої країни
Три царі ідуть,
Зі собою для Дитятка
Дар вони несуть.
Ливан, золото і миро
Віддають Єму,
Яко свому Богу, Спасу,
Пану і Царю.
Ми Тобі, Дитятко Боже,
Дар несем любви,
І Тебе смиренно просим:
Жертву сю прийми.
|
| 237. |
237. Підем, пане-брате,
Від хати до хати
Чистим серцем добрим людям
Заколядувати.
Народився не в багатстві,
І не між царями,
А в бідненькій стайні, в полі
Поміж пастухами.
Тоді була темна нічка,
Ангели злетіли
І пастушків біднесеньких
Зі сну побудили.
Ой не спали пастушечки,
Скоро поспішали,
Народженному Ісусу
Свій поклін віддали.
|
| 238. |
238. Колядую-дую,
Ковбасу чую,
А ще мало,
Дайте сало.
Сало велике,
Лико порвалось,
Сало зосталось.
Добрий вечір!
|
| 239. |
239. В Вифлеємі днесь Марія Пречиста
Породила у вертепі нам Христа.
Приспів:
Слава во вишних Богу,
Слава во вишних Богу,
І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє
І веселу сю новину звіщає!
Прибігають до вертепу пастирі
І з собою несуть дари в офірі.
І Дитятку кланяються в оборі,
До Його ніг припадають в покорі.
А з востока за звіздою йдуть царі,
Три преславні, прерозумні звіздарі.
Книжники їм і учені сказали,
Щоб Месію в Вифлеємі питали.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині,
Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
Там в смиреню свій Му поклін віддали,
Пред Ним злото, ливан, миро поклали.
Ми також Христу поклін свій віддаймо
І разом з небесним хором співаймо.
|
Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. 
День державної служби України
День митної служби України
День молоді України
Міжнародний день рибальства