211. |
211. Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на дубоньку.
Бо ся дубок розвиває, Та ти гніздо роздруляє.
Ой соколе, соколоньку, Не вий гнізда на орішку.
Будуть люди оріх рвати, Твоє гніздо обдирати.
Ой соколе, соколоньку, Увий гніздо на яворі.
Явір буде розрастати, Твоє гніздо прикривати.
|
212. |
212. Ірод цар за Христом ганявся, Він за ним дуже побивався, На сідельці не вдержався, З кобильчини обірвався, Та й упав на шлях.
Він лежить, ледве дух одводить, Кобильчина кругом його ходить, Йому в вічі заглядає, Хвостом мухи обганяє, Та й порска на вид.
Іродиха як теє зачула, Що ввірвалась у царя мотуга, Зірвалася з ліжка боса, Та як є простоволоса Йому навздогін.
Іродята дуже ізлякались, Та за нею всі бігцем подались. Коновками воду носять, Ревуть, плачуть ще й голосять: "Пропав Ірод наш!"
|
|
213. |
213. Коляд, коляд, колядниця, Добра з маком паляниця, А без маку — не така. Дай, хазяїн, п’ятака! Як не даси п’ятака, Я вола — за рога, А кобилу — за чуприну Та й поведу на тічок. А з тічка — в кабачок Да проп’ю за п’ятачок!
|
214. |
214. Марія Діва нам породила Цвіт пахучий, цвіт розкішний, Що його так світ весь грішний Віддавна бажав.
У Вифлеємі зацвів красою Той цвіт райський, Божий, ясний, Звідкіль вийшов запах красний По всій землиці.
Заблисла зоря, пливе по світі Вістка радісна, щаслива, Що всіх вбогих звеселила: "Христос приходить".
А за зорею, її красою Вже йдуть люди, йдуть веселі, У Вифлеїмській оселі Ідуть з поклоном.
Ідуть з поклоном із кінців світу, Несуть в дари, хто що може, Наш Ісусе, Дитя Боже, Благослови всім.
|
215. |
215. Во Вифлеємі нині новина: Пречиста Діва зродила Сина, В яслах сповитий поміж бидляти, Спочив на сіні Бог необнятий.
Вже Херувими славу співають, Ангельські хори Пана витають, Пастир убогий несе, що може, Щоб подарити Дитятко Боже.
А ясна зоря світу голосить: Месія радість, щастє приносить! До Вифлеєма спішіть всі нині, Бога звитайте в бідній Дитині!
За світлом зірки, десь аж зі сходу Йдуть три владики княжого роду, Золото дари, кадило, миро Враз з серцем чистим несуть в офіру.*
Марія Мати Сина леліє, Йосиф старенький пелени гріє, А Цар всесвіта в зимні і болю Благословить нас на ліпшу долю.
Ісусе милий, ми не богаті, Золота дарів не можем дати, Но дар ціннійший несем від мира, Се віра серця, се любов щира.
Глянь оком щирим, о Божий Сину, На нашу землю на Україну,** Зійшли їй з неба дар превеликий, Щоб Тя славила во вічні віки.
|
216. |
216. В Вифлеємі днесь Марія Пречиста Породила у вертепі нам Христа.
Приспів: Слава во вишних Богу, Слава во вишних Богу, І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє І веселу сю новину звіщає!
Прибігають до вертепу пастирі І з собою несуть дари в офірі.
І Дитятку кланяються в оборі, До Його ніг припадають в покорі.
А з востока за звіздою йдуть царі, Три преславні, прерозумні звіздарі.
Книжники їм і учені сказали, Щоб Месію в Вифлеємі питали.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині, Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
Там в смиреню свій Му поклін віддали, Пред Ним злото, ливан, миро поклали.
Ми також Христу поклін свій віддаймо І разом з небесним хором співаймо.
|
217. |
217. Радуйтеся, усі люди, Радість всім вам з неба буде.
Приспів: Веселая нам новина, Породила Діва Сина, Марія, Марія, Марія.
Заступив до нас з високости, Щоби міг нас усіх спасти.
Приспів
|
218. |
218. Павочка ходить, пір’ячко губить.
Приспів: Щедрий вечір добрим людям.
За нею ходить красна дівонька. Пір’я збирає, в рукав ховає. З рукава бере, на лавку кладе. З лавоньки бере, віночки плете. А звивши вінок, понесла в танок.
|
219. |
219. На небі зірка ясна засяла І любим світлом сіяє; Хвиля спасення нам завитала, Бог в Вифлеємі рождаєсь. Щоб землю з небом в одно злучити, Христос родився: Славіте!
В біднім вертепі, в яслах на сіні Спочив Владика, Цар світа, Отож до Него спішім всі нині, Нашого жде Він привіта. Спішім любови, тхом Го огріти, Христос родився: Славіте!
Благослови нас, Дитятко Боже, Дари нас нині любов’ю, Най ціла сила пекла не зможе Нас розділити з Тобою. Благослови нас, ми Твої діти, Христос родився: Славіте!
|
220. |
220. Стань, Давиде, з гуслами, Заграй пісню враз з нами.
Приспів: Христу рожденному іграймо, І весело співаймо. Іграймо, співаймо, Співаймо, іграймо, Співаймо, іграймо, Іграймо, співаймо. Днесь во Рождестві Єго, Яко Творця нашего Вихваляймо.
Ангельськія вся лики, Вся твар і человіки.
Юноші, старці, літні, Дівиці младоцвітні.
|

Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!