| 211. |
211. Колядин, колядин, А я в батька один, Коротенька курточка, Дайте, бабцю, бубличка! З Святим вечором!
|
|
|
| 212. |
212. В господаренька є криниченька
Приспів: Славен сси, славен Господь Бог На небеси.
Та криниченька не змурована. В тій криниченьці Пречиста Діва. Прийшли жидове, злії катови. – Пречиста Діво, де Сина діла? – Занесла я Йго в гори високі. – Гори скопали, Христа не знайшли. Прийшли жидове, злії катови. – Пречиста Діво, де Сина діла? – Занесла я Йго в ліси темнії. – Ліси зрубали, Христа не знайшли. Прийшли жидове, злії катови. – Пречиста Діво, де Сина діла? – Занесла я Йго в ріки глибокі. – Ріки спустили, Христа не знайшли.
|
| 213. |
213. Новая радість світу ся з’явила, Пречиста Діва Сина породила.
Во Вифлеємі-місті вельми рано Витати Пана пастирям сказано.
Звізда услугу тую відправляла, Царів із сходу к Ньому провожала.
Принесли Йому ладан, миро, злато, Взяли заплату небесную за то.
Ірод лукавий з того засмутився, Що Цар предвічний на світ народився.
Казав жовнірам повсюди шукати, В пень отрочата дволітні стинати.
А Йосиф старець Марію піймає І до Єгипту з Христом утікає.
Нехай же Ірод вічно погибає! Наш Цар роджений всіх нас потішає.
Ми нині при Нім радо веселімся, Рождеству Його низько поклонімся.
Щоби нам зволив щасливий вік дати І з Ним по смерти в небі царствувати.
|
| 214. |
214. Мати Божа Сина мала, сина мала, В пелени Йго повивала. (2)
Як зійшлися всі святії, всі святії, Взяли книги золотії. (2)
Тай почали тричитати, тричитати, Яке б Йому ім’я дати. (2)
Дали Йому святий Петро, святий Петро, Буде Петра на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила. (2)
Дали Йому святий Павло, святий Павло, Буде Павла на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила, Вся ся земля засмутила.
Дали йому Ісус Христос, Буде Христа на Йордані. (2)
А Пречиста полюбила, полюбила, До престолу приступила, Вся ся земля звеселила.
|
| 215. |
215. Дайте нам коляду, бо далі іду. Дайте нам курку, бо в вікно штуркну. Дайте нам когута, бо рознесу ворота. Дайте нам пироги, бо ми змерзли ноги, Малу перину і красну дівчину І велику коляду, бо від вас іду.
|
| 216. |
216. Пречистая Діва Сина породила Так рано, так рано раненько, Радуйся земленько, Бо Христос ся народив.
Ангели співають, пастирям звіщають: Слава! Слава на небі, а спокій на землі, Всім людям спасенє.
І Пастирі спішно, біжать утішно, Щоб Христа, Щоб Христа витати і поклін віддати В вертепі на сіні.
А за блеском зорі ідуть в покорі Три царі, Три царі, звіздарі і приносять дари Христови в офіру.
І ми також нині Ісусу Дитині Поклін всі, Поклін всі віддаймо і прославляймо Щирим, чистим серцем.
|
| 217. |
217. В Вифлеємі днесь Марія Пречиста Породила у вертепі нам Христа.
Приспів: Слава во вишних Богу, Слава во вишних Богу, І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє І веселу сю новину звіщає!
Прибігають до вертепу пастирі І з собою несуть дари в офірі.
І Дитятку кланяються в оборі, До Його ніг припадають в покорі.
А з востока за звіздою йдуть царі, Три преславні, прерозумні звіздарі.
Книжники їм і учені сказали, Щоб Месію в Вифлеємі питали.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині, Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
Там в смиреню свій Му поклін віддали, Пред Ним злото, ливан, миро поклали.
Ми також Христу поклін свій віддаймо І разом з небесним хором співаймо.
|
| 218. |
218. Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік, пеленами убого повився.
Пастушки з ягнятоком перед тим дитятком На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Цього дому господарю і цій господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні!
|
| 219. |
219. Ой в ліску, в ліску листя на грабі. Заколядуймо ми своїй бабі, У нашої бабці добрая душа, Винесе вона цілого книша, До того книша ціла ковбаса.
|
| 220. |
220. Ой у саду, саду, саду-винограду.
Приспів: Радуйся! Радуйся, земле, Син Божий народився!
А у тому саду сивий коник грає. А до того коня ніхто не приступить, А тільки приступить молодий Іванко. Іванко приступив, сіделечко наклав, Сіделечко наклав, сам сів та й поїхав, Сам сів та й поїхав аж до королівни. Сидить королівна, дрібні листи пише, Дрібні листи пише, важким духом дише. – Ой здорова, дівко, дівко-королівно! Ой чи будеш мені вірною жоною, Вірною жоною, матінці слугою?
|