171. |
171. Ой дивна, дивна вкраїнська родина, Як до вечері сідає. Кожде веселе, як та дитина, Се бо Христос ся рождає! Різдво Христове сіли витати, Радуйся, радуй, вкраїнська Мати!
Рай у серденьках, ми під вікнами, Нуте прийміте нас до столу, Най все, що добре, сідає з нами, Хочемо нині посполу Нашим звичаєм колядувати: Радуйся, радуй, вкраїнська Мати!
Ангел небесний най між вас сходить Нині із Божим Дитятком, Весь ваш достаток і вас хоронить Від недуг всяких, припадку, Щоб рік від року разом співати: Радуйся, радуй, преславна Мати!
|
|
172. |
172. Коляд, коляд, колядниця, Добра з маком паляниця, А без маку — не така. Дай, хазяїн, п’ятака! Як не даси п’ятака, Я вола — за рога, А кобилу — за чуприну Та й поведу на тічок. А з тічка — в кабачок Да проп’ю за п’ятачок!
|
173. |
173. Добрий вечір тобі, пане господарю.
Приспів: Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами, Та кладіть калачі з ярої пшениці. Бо прийдуть до тебе три празники в гості: Ой що перший празник – Святеє Рождество,* А другий вже празник – Святого Василя, А третій вже празник – Святі Водохрещі. А що перший празник зішле тобі втіху, А що другий празник зішле тобі щастя, А що третій празник зішле всім нам долю, Зішле всім нам долю, Україні волю.
|
174. |
174. Колядин, колядин, а я в батька один, В порватім кожушку, винесіть пампушку.
|
175. |
175. Ясна зірка засвітила, Це мати Марія — Пречиста Лелія — Бога зродила.
Там Ангели все співають, І вбогі пастушки — Вкраїнські діточки — Христа вітають.
Слава тобі, Христосе, на сіні! Просвіти рідний край — І кращу долю дай Всій Україні!
|
176. |
176. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на весь вечір!
Наша Меланка з Дністра була, З Дністра воду ба й носила.
З Дністра воду ба й носила, На камені ноги мила.
На камені ноги мила, Тонкий фартух замочила.
Повій, вітре буйнесенький, Висуш фартух тонесенький.
Приспівка: Наша Меланка як чотири дуби, Пустіть до хати – гуляти буде! Наша Меланка як чотири дошки, Пустіть до хати погуляти трошки!
|
177. |
177. Вістку голосить світу зірниця: Родила Сина Чиста Дівиця. В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія.
Янгол пастирям це возвіщає, До Вифлеєму їх завертає, Щоб поспішали, до ніг припали, Поклін віддали і повітали Божого Сина в вертепі.
Гей і ми рівно ж, браття, сестриці, Із української спішім землиці. Щоб честь віддати Христу-Дитяти І ублагати ласк-благодати Ліпшої долі, гаразду!
|
178. |
178. Ангели, снижайтеся, Ко земли зближайтеся, Господь Бог, сотворши віки, Живе нині з человіки.
Станьте хором всі собором. Веселітеся, яко з нами Бог.
Се час ісполняється, Се Син посилається, Се літа прийшла кончина, Се Бог посилає Сина.
День приходить, Діва родить, Веселітеся, яко з нами Бог.
Ми ж тобі, рожденному, Господу блаженному Серця всіх нас отверзаєм, В дом душевний призиваєм.
Піснь співаєм, восклицая, Веселящеся, яко з нами Бог.
|
179. |
179. Підем, пане-брате, Від хати до хати Чистим серцем добрим людям Заколядувати.
Народився не в багатстві, І не між царями, А в бідненькій стайні, в полі Поміж пастухами.
Тоді була темна нічка, Ангели злетіли І пастушків біднесеньких Зі сну побудили.
Ой не спали пастушечки, Скоро поспішали, Народженному Ісусу Свій поклін віддали.
|
180. |
180. В Вифлеємі днесь Марія Пречиста Породила у вертепі нам Христа.
Приспів: Слава во вишних Богу, Слава во вишних Богу, І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє І веселу сю новину звіщає!
Прибігають до вертепу пастирі І з собою несуть дари в офірі.
І Дитятку кланяються в оборі, До Його ніг припадають в покорі.
А з востока за звіздою йдуть царі, Три преславні, прерозумні звіздарі.
Книжники їм і учені сказали, Щоб Месію в Вифлеємі питали.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині, Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
Там в смиреню свій Му поклін віддали, Пред Ним злото, ливан, миро поклали.
Ми також Христу поклін свій віддаймо І разом з небесним хором співаймо.
|

Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!