
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди.
| 171. |
171. Колядую-дую, Ковбасу чую, А ще мало, Дайте сало. Сало велике, Лико порвалось, Сало зосталось. Добрий вечір!
|
|
|
| 172. |
172. Коляд, коляд, коляда, А дід з печі вигляда, А баба з пічурки — Гуляють у жмурки. Коляд, коляд, коляда, Дід на бабу погляда, А баба не дивиться Та на діда кривиться. Будьте здорові!
|
| 173. |
173. По всьому світу стала новина Діва Марія сина родила В ясла положила, сінцем притрусила Господнього сина
Діва Марія Бога просила Щоби я сина свого сповила Тиж небесний царю Пошли мені дари Цьому дому й господарю
Зійшли янголи з неба до землі Принесли дари Діві Марії Три свічі воскові Ще й ризи шовкові Ісусові Христові
Просіяла звізда з неба до землі Зійшли янголи к Діві Марії Співають божі пісні Господній невістці Радощі приносять
|
| 174. |
174. В Вифлеємі новина, Діва Сина породила, Породила в благодати Непорочна Діва Мати Марія.
Положила на сіні В Вифлеємській яскині Йосиф Діву потішає, Повивати помагає Марії.
Слава Божа і хвала У вертепі настала: З неба Ангели злітають, З Сином Божим прославляють Марію!
Серед темної ночі Дивне світло б’є в очі – Ясна зоря засвітила, Де Дитятко породила Марія.
Недалеко пастирі Пасли стадо в долині, До вертепа прибігають І з Дитятком тут витають Марію.
На коліна падають. Подарунки складають: "Що убогий дати може, Жертвуємо, Сину Божий, Марії".
Ще приходять три царі Аж зі сходу звіздарі, Для Ісуса ставлять щиро Ладан, золото і миро Марії.
І ми тоже поспішім, Богу дари принесім, У покорі прибігаймо, З Сином Божим все благаймо Марію.
|
| 175. |
175. На Дунаєчку при беріжечку
Приспів: Щедрий вечір, святий вечір.
Там усі святі воду святили. Воду святили, хрест загубили. Туди ж нам ішла гречная панна. Перейшли її та усі світі, Узяли її просити, благати: "Чи не знайшла ти золотий хрестик?"
|
| 176. |
176. Коляда, коляда, На поличку погляда. Там ковбаси лежать, Вони в шанічку біжать. Дай, бабусю, ковбасу — Літом коней попасу. Не даси ковбаси — То сама паси.
|
| 177. |
177. Я маленька панночка, Як в гаю фіалочка, Раненько встаю, Оченята протираю, З празничком поздоровляю!
|
| 178. |
178. Темненькая нічка тьмою світ закрила, На небеснім полі зорі запалила.
Одна лиш зіронька понад всьо сіяє Та над Вифлеємом проміні зливає.
А во Вифлеємі нині мир явився. Люди, веселіться, сам Бог народився!
Народився нині з Марії Дівиці, З Пречистої славної та й Богородиці.
Вчули вівчароньки голос той із неба, Зібрались на раду, куди їм йти треба.
Пішли вони шляхом, тою дорогою, Куда ясність слалась, за тою звіздою.
І ми підім з ними, поклін Йому даймо, Та радісну пісню всі враз заспіваймо.
|
| 179. |
179. Янголи в небі пісні співають, Що Христос родився, всім возвіщають. Слава в вишніх Богу, в вишніх Богу.
Пречиста Діва в яслах положила, Божого Сина сіном притрусила. Слава в вишніх Богу, в вишніх Богу.
Марія й Йосиф Богу молились, Пастушки з ягнятком Христу поклонились. Слава в вишніх Богу, в вишніх Богу.
|
| 180. |
180. Ясна зоря всьому світу звістила, Що Пречиста Діва Сина зродила. У вертепі між бидляти на сіні Стелить Мати постіль-ложе Дитині.
Під головку стелить зілля пахуче, Щоб не гризла та солома колюча, Бо у неї для Дитинки малої Ані пуху, ні перинки м’якої.
Як почули те знадвору пташата, Як клопоче бідна Мати Дитяти, Позлітались, позносили по пір’ячку м’якому І стелили теплим пухом солому.
|