161. |
161. Ой у полі, полі, там стоїть стаєнка. Там Ісусик народився, Дитина Маленька.(2)
Пастушки у полі ягняток стерігли, Як почули про Ісуса, швиденько прибігли.(2)
Прибігли, прибігли та й стали питати: Чи дозволить Божа Мати з Ісусиком грати.(2)
«Ісусе, Ісусе, Ти Найкращий Цвіте, Привітай же Божий Сину, всі маленькі діти»(2)
|
162. |
162. Свята ніч, тиха ніч! Ясність б’є від зірниць, Дитинонька Пресвята, Така ясна, мов зоря, Спочиває в тихім сні.
Свята ніч, тиха ніч! Гей, утри сльози з віч, Бо Син Божий йде до нас, Цілий світ любов’ю спас, Витай нам святе Дитя!
Свята ніч настає, Ясний блиск з неба б’є, В людськім тілі Божий Син Прийшов нині в Вифлеєм, Щоб спасти цілий світ.
|
|
163. |
163. Наш Спаситель народився, Завитав з небес, Бог днесь стався чоловіком, Чудо се чудес.
Тую вістку Ангел Божий Пастирям звістив, Нею грішне людське плем’я Вельми звеселив.
В шопі пастирі знаходять Бідноє дитя: В нім пізнали свого Бога, Світа короля.
Із далекої країни Три царі ідуть, Зі собою для Дитятка Дар вони несуть.
Ливан, золото і миро Віддають Єму, Яко свому Богу, Спасу, Пану і Царю.
Ми Тобі, Дитятко Боже, Дар несем любви, І Тебе смиренно просим: Жертву сю прийми.
|
164. |
164. Дивная новина днесь ся являє, Пречистая Діва Сина раждає, Во яслах сповила маленьке Дитя, Радується небо, радуєсь земля.
Небеса голосять ангельські слова, Пастирі звіщають Рождество Христа, В місті Вифлеємі зійшов із небес Цар неба і землі спасти нарід весь.
Три царі витають маленьке Дитя, Бо в нім уже чують полекшу життя, Вже туга й смуток всьо ся закінчило, Настало сонце, що весь світ спромінило.
І Йосиф старенький в радости ся чує, Взяв Дитя за руки, поважно цілує, В Нім Бога і Творця Спасителя видить, В любові, покорі як може так служить.
Марія Пречиста Його сповиває, Миленько, тихенько щось Му промовляє: "Спи, Сину маленький, для нас дорогенький, Для світа цілого, для своєї Неньки."
Всі сили небесні на то ся дивили, В нім Бога свого гарно прославили, Най світ ся пишає кого він має, З неволі, з недолі всіх нас увільняє.
І ми днесь весело, і радо поспішім, Малому Дитятку честь-поклін зложім, І щиро з любов’ю повитаймо враз, Бо Він наше щастє – Господь наш і Спас.
|
165. |
165. Ой, гордопишний пан господарю,
Приспів: Ой дай, Боже!
Ой маєш бо ти та в чім гордіти: По твоїм дворі сам Господь ходить, Сам Господь ходить та все лагодить. Ой маєш бо ти три сади своїх: А в першім саду виноградячко, А в другім саду ярі пчілоньки, А в третім саду райські пташечки. Ой десь ся взяли буйні вітрове, Порозчімхали виноградячко, Повивертали ярі пчілоньки, Порозганяли райські пташечки. Стій, господарю, та й не журися: Виноградячко позростається, Ярі пчілоньки попідносяться, Райські пташечки позлітаються. І за цим словом бувай же здоров.
|
166. |
166. Чудесна зірка днесь сіяє, До Вифлеєму запрошає, Де Спаситель народився І в вертепі умістився.
Витай нам, зірко, ясна, мила, Для всіх щаслива тая хвиля, У котрій Христа звіщаєш, Нас з неволі вибавляєш.
Тож веселімся і співаймо, Різдво Ісуса прославляймо, Він же дасть нам все, що треба, Запровадить нас до неба.
Христу Дитятку поклонімся, До Него в яслах пригорнімся, І просім смиренно нині Всі Його о мир в родині.
Бо де в родині мирно, тихо, Там ізчезає всяке лихо; Бо де згода процвитає, Там Христос перебуває.
|
167. |
167. Ми колядували, ми вас віншували, Нам ні періжечка, нам ні шеляжечка. Нічого не дали — посунемо далі. Де періг почуєм, там заколядуєм.
|
168. |
168. Бог ся рождає, хто ж Го може знати! Ісус Му ім’я, Марія Му Мати!
Приспів: Тут Ангели чудяться, Рожденного бояться, А віл стоїть, трясеться, Осел смутно пасеться. Пастиріє клячуть, В плоти Бога бачуть, Тут же, тут же, Тут же, тут же, тут!
Марія Му Мати прекрасно співає, І хор Ангельський їй допомагає!*
Йосиф старенький колише Дитятко: – Люляй же, люляй, мале Отрочатко!
Три славні царі к вертепу приходять,** Ладан і смирну, золото приносять.***
А пастиріє к Ньому прибігають, І яко Царя своєго вітають.
І ми днесь вірно к Ньому прибігаймо, Рожденну Богу хвалу, честь віддаймо.
|
169. |
169. Коляд, коляд, коляда, А дід з печі вигляда, А баба з пічурки — Гуляють у жмурки. Коляд, коляд, коляда, Дід на бабу погляда, А баба не дивиться Та на діда кривиться. Будьте здорові!
|
170. |
170. Я маленький хлопчик, Зліз на стовпчик. З мішком походжаю, Коляду збираю. Вечір добрий, Дайте пиріг довгий! Як не дасте пирога, То візьму вола за рога Та поведу до торга, Та продам за шага. Тпру, цабе!
|

Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!