| 161. |
161. В господаренька є криниченька
Приспів:
Славен сси, славен Господь Бог
На небеси.
Та криниченька не змурована.
В тій криниченьці Пречиста Діва.
Прийшли жидове, злії катови.
– Пречиста Діво, де Сина діла?
– Занесла я Йго в гори високі.
– Гори скопали, Христа не знайшли.
Прийшли жидове, злії катови.
– Пречиста Діво, де Сина діла?
– Занесла я Йго в ліси темнії.
– Ліси зрубали, Христа не знайшли.
Прийшли жидове, злії катови.
– Пречиста Діво, де Сина діла?
– Занесла я Йго в ріки глибокі.
– Ріки спустили, Христа не знайшли.
|
|
|
| 162. |
162. А у місті Русалимі, рано-рано на Йордан.А у місті Русалимі
Сталося там три новини, рано-рано на Йордан.
Сталася там та новина –
Породила Діва Сина, рано-рано на Йордан.
Ой зійшлися всі святії, рано-рано на Йордан.
Всі святії небеснії, рано-рано на Йордан.
Стали вони раду мати,
Як Дитятку ім’я дати, рано-рано на Йордан.
Довго вони міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Павлом назвали, рано-рано на Йордан.
Та Пречиста не злюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.
Знов думали-міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Петром назвали, рано-рано на Йордан.
Та Пречиста незлюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.
Аж в кінці святі згадали, рано-рано на Йордан.
Та ім’я Ісус надали, рано-рано на Йордан.
А Пречиста полюбила,
На престолі положила, рано-рано на Йордан.
І ми Його полюбили, рано-рано на Йордан.
До вертепу поспішили, рано-рано на Йордан.
Щоб послав нам кращу долю,
Україні знов дав волю, рано-рано на Йордан.
|
| 163. |
163. Я маленький хлопчик, зліз на стовпчик.
З мішком походжаю коляду збираю.
Вечір добрий, дайте пиріг довгий!
Як не дасте пирога, то возьму вола за рога
Та поведу до торга, та продам за шага.
Тпру, цабе!
|
| 164. |
164. Мати Божа Сина мала, сина мала,
В пелени Йго повивала. (2)
Як зійшлися всі святії, всі святії,
Взяли книги золотії. (2)
Тай почали тричитати, тричитати,
Яке б Йому ім’я дати. (2)
Дали Йому святий Петро, святий Петро,
Буде Петра на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила,
Від престолу відступила. (2)
Дали Йому святий Павло, святий Павло,
Буде Павла на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила,
Від престолу відступила,
Вся ся земля засмутила.
Дали йому Ісус Христос,
Буде Христа на Йордані. (2)
А Пречиста полюбила, полюбила,
До престолу приступила,
Вся ся земля звеселила.
|
| 165. |
165. Святая Варвара
Церкву збудувала
Радуйся, радуйся небо
Земля веселися
Христос народився!
Церкву збудувала
Із трьома верхами
Радуйся, радуйся небо
Земля веселися
Христос народився!
Із трьома верхами
Із трьома вікнами
Радуйся, радуйся небо
Земля веселися
Христос народився!
А в перше віконце
Світи ясне сонце
Радуйся, радуйся небо
Земля веселися
Христос народився!
А в друге віконце
Світи ясен місяць
Радуйся, радуйся небо
Земля веселися
Христос народився!
А в третьє віконце
Світять ясні зорі
Радуйся, радуйся небо
Земля веселися
Христос народився!
|
| 166. |
166. Ой в ліску, в ліску, на жовтім піску
Приспів:
Святий вечір!
Росте деревце тонке, високе,
Тонке, високе, листом широке,
Листом широке, верхом кудряве,
Верхом кудряве, ще й кучеряве.
На тім деревці сив сокіл сидить,
Сив сокіл сидить, далеко видить.
Ой видить, видить на чисте поле,
На чисте поле, на синє море.
На синім морі корабель пливе,
Корабель пливе, аж море гуде.
А в тім кораблі світлонька горить,
А в тій світлоньці гречна панна сидить,
Гречная панна, панна Ганнуся.
Ой сидить, сидить, три хустки рубить.
Першую рубить свому свекрові,
Другую рубить своїй свекрусі,
Третюю рубить свому милому.
– Ой дати б, дати, ким передати?
Ні сором, ні два, понесу сама.
Як у двір ввійшла, як зоря зійшла.
В сіни влетіла ластівочкою,
До хати увійшла невісточкою.
|
| 167. |
167. Ой соколе, соколоньку,
Не вий гнізда на дубоньку.
Бо ся дубок розвиває,
Та ти гніздо роздруляє.
Ой соколе, соколоньку,
Не вий гнізда на орішку.
Будуть люди оріх рвати,
Твоє гніздо обдирати.
Ой соколе, соколоньку,
Увий гніздо на яворі.
Явір буде розрастати,
Твоє гніздо прикривати.
|
| 168. |
168. Пас Василько стадом коні, гейом, гейом,
Пас Василько стадом коні, гейом, гейом.
Всі му коні повтікали, гейом, гейом,
Лише один му ся зістав, гейом, гейом.
Лише один му ся зістав, гейом, гейом,
Що ся на нім напроїжджав, гейом, гейом.
До батенька по шапочку, гейом, гейом,
До матінки по сорочку, гейом, гейом.
До братика по шабельку, гейом, гейом,
До сестрички по хустинку, гейом, гейом.
До милої по перстінець, гейом, гейом,
Та по золотенький вінець, гейом, гейом.
|
| 169. |
169. Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку масла,
Кільце ковбаски.
Дайте книш,
Бо пущу в хату миш,
Дайте ковбасу,
Бо хату розтрясу,
Дайте ще кишку,
З’їм у затишку.
|
| 170. |
170. Колядин-дин!
Я, бабусю, один.
Винеси мені пиріжок а поклади у мішок.
З руками, з ногами, бігав за нами, здорові!
|
Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. 
День високомобільних десантних військ Збройних сил
День працівників ветеринарної медицини