| 151. |
151. Колядин, колядин,
А я в батька один.
По колінця кожушок,
Дайте, дядьку, п’ятачок.
А п’ятак не дорогий,
Дайте, тітко, ще й другий.
З Святим вечором!
|
|
|
| 152. |
152. Ірод цар за Христом ганявся,
Він за ним дуже побивався,
На сідельці не вдержався,
З кобильчини обірвався,
Та й упав на шлях.
Він лежить, ледве дух одводить,
Кобильчина кругом його ходить,
Йому в вічі заглядає,
Хвостом мухи обганяє,
Та й порска на вид.
Іродиха як теє зачула,
Що ввірвалась у царя мотуга,
Зірвалася з ліжка боса,
Та як є простоволоса
Йому навздогін.
Іродята дуже ізлякались,
Та за нею всі бігцем подались.
Коновками воду носять,
Ревуть, плачуть ще й голосять:
"Пропав Ірод наш!"
|
| 153. |
153. Херувими свят. Архангели зрят.
Чуд невидимий нині славимий,
Днесь бо тіло освятилось
Рождеством Христа.
Прийдім, прийдім до шопи,
Узрім Бога в плоти,
І Матір Єго святу –
Діву Марію чисту,
Которая Сина свого повиває,
В яслах вкладає.
Невмістимий Бог тут же вмістився,
З Діви Марії Він народився.
Прийняв тіло, вчинив діло
Свободи для нас.
Витай, Пане і Царю,
Витай, наш Спасителю,
Витай, скарбе дорогий,
Повік сяєвом ясним,
Світ радіє, бо надія нам із неба
Всім явилась днесь.
|
| 154. |
154. Ой сів Христос вечеряти.
Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір!
Прийшла до Його Божая Мати.
Оддай, Сину, райськії ключі
Одімкнути рай і пекло,
Випустити грішні душі.
Тільки не випустити однієї душі,
Що отця й матір та налаяла.
Не налаяла, а подумала.
|
| 155. |
155. В галицькій землі новая зоря
Зійшла з-за моря. – Щасть Боже!
Ясним промінням тьму просвітила,
Людей збудила. – Дай Боже!
Ой у Галичі красна невіста,
Мов би Пречиста. – Щасть Боже!
На руках носить, як соколятко,
Красне Дитятко. – Дай Боже!
Тота невіста, треба нам знати,
То вкраїнська Мати. – Щасть Боже!
А на руках її красна дитина,
Вкраїнська родина. – Дай Боже!
А ти на небі, ясная зоре,
Не йди за море. – Щасть Боже!
Но приязненько світи від нині
Вкраїнській дитині. – Дай Боже!
Щоби нам скоро гожа зростала,
Лиха не знала. – Щасть Боже!
Та й щоби в мирі всім людям мила
Щасливо жила. – Дай Боже!
|
| 156. |
156. Коляд, колядниця
Добра паляниця
Я мала дитина
Стою під хатиной
В сопілочку граю
Діток забавляю
А ви люди, чуйте
Коляду готуйте
Яблучка, горішки
То мої потішки
Горішечків жменьку
Сипніть у кишеньку
А якщо не дасте
То для мене пусте
Христос народився
Світ розвеселився
Святим Вечором!
|
| 157. |
157. Ой, гордопишний пан господарю,
Приспів:
Ой дай, Боже!
Ой маєш бо ти та в чім гордіти:
По твоїм дворі сам Господь ходить,
Сам Господь ходить та все лагодить.
Ой маєш бо ти три сади своїх:
А в першім саду виноградячко,
А в другім саду ярі пчілоньки,
А в третім саду райські пташечки.
Ой десь ся взяли буйні вітрове,
Порозчімхали виноградячко,
Повивертали ярі пчілоньки,
Порозганяли райські пташечки.
Стій, господарю, та й не журися:
Виноградячко позростається,
Ярі пчілоньки попідносяться,
Райські пташечки позлітаються.
І за цим словом бувай же здоров.
|
| 158. |
158. Бог предвічний народився,
(2)Прийшов десь із небес,
Щоб спасти люд свій весь.
І утішив вся.
В Вифлеємі народився:
(2)Месія, Христос наш,
І Бог наш для всіх нас,
Нам народився.
Возвістив це ангел БожийБог предвічний - текст і ноти колядки
(2)Наперед пастирям,
А потім звіздарям,
І земним звірям.
Діва Сина як родила,
(2)Звізда ста, де Христа,
Невіста Пречиста,
В яслах зложила.
Тріє царі несуть дари
(2)До Вифлеєм-міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.
Звізда їм ся об’явила
(2)В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознайомила.
„Слава Богу!”- заспіваймо,
(2)Честь Сину Божому,
Господу нашому
Поклін віддаймо.
|
| 159. |
159. Коляд, коляд, коляда,
А дід з печі вигляда,
А баба з пічурки —
Гуляють у жмурки.
Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
А баба не дивиться
Та на діда кривиться.
Будьте здорові!
|
| 160. |
160. Бог предвічний народився,
(2)Прийшов десь із небес,
Щоб спасти люд свій весь.
І утішив вся.
В Вифлеємі народився:
(2)Месія, Христос наш,
І Бог наш для всіх нас,
Нам народився.
Возвістив це ангел БожийБог предвічний - текст і ноти колядки
(2)Наперед пастирям,
А потім звіздарям,
І земним звірям.
Діва Сина як родила,
(2)Звізда ста, де Христа,
Невіста Пречиста,
В яслах зложила.
Тріє царі несуть дари
(2)До Вифлеєм-міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.
Звізда їм ся об’явила
(2)В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознайомила.
„Слава Богу!”- заспіваймо,
(2)Честь Сину Божому,
Господу нашому
Поклін віддаймо.
|
Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. 
Всесвітній день медичних сестер
Міжнародний день сімей
День науки в Україні
Міжнародний день електрозв'язку (інформаційного суспільства)