| 131. |
131. Колядин-дин, я бабусю, один.
Винеси мені пиріжечок та положи у мішечок
З руками, з ногами, щоб бігав за нами
|
|
|
| 132. |
132. Добрий вечір тобі, пане господарю!
Винеси ти нам ковбасок пару,
Ой походи коло пічки,
Пошукай нам перепічки.
Винеси сала, не скупися,
Щоб ячмінь твій уродився,
Щоб нажали сто кіп жита,
Щоб сім`я була вся сита!
Щоб скотинка водилася,
Щоб пшениця родилася,
Щоб у хаті всього мали –
Колядників пригощали.
|
| 133. |
133. Ангел пастирям мовив:
"Христос нам ся народив,
В Вифлеємі, містечку убогім,
І в роді Давидовім
З Пречистої Марії".
О, дивноє Рождество,
Великоє торжество;
Почала Діва Сина в чистоті,
Породила в радості,
Із дівства Свойого.
Ангел пастирям мовив - текст і ноти колядки
Пастиріє ввірили,
До Нього поспішили,
З охотов мило Йому співали,
Дитя в яслах вітали,
Марію з Йосифом.
Уже ся то сповнило,
Що у пророка було:
"Галузка Аронова зацвіла,
Цвіток з себе пустила
І овоч зродила!"
Слухайте Бога Отця.
Неба і землі Твроця:
“ Це - Син мій наймиліший, коханий,
Світу з неба посланий.
Його ви слухайте!”
Богу будь честь і хвала,
Як Отцю, так і Його Синові,
І Святому Духові,
В Тройці єдиному.
|
| 134. |
134. Понад Вифлеємом зірка засвітила, радуйся...
Там Пречиста Діва Сина породила, радуйся...
В яслах положила на шовковім сіні,
Ніженьки накрила Богові Дитині, радуйся...
Над вертепом чути хор ангельських співів, радуйся...
Біжать до Ісуса пастушки щасливі, радуйся...
Радісно вітають Йосифа й Марію,
Тихо поглядають на Дитя-лелію, радуйся...
Три царі зі сходу йдуть Христа вітати, радуйся...
Вносять до вертепу дари пребагаті, радуйся...
Подарунки склали Христу-Господеві
І поклін віддали їх володареві, радуйся...
Спить Ісус-Дитятко на шовковім сіні, радуйся...
Ангели співають про діла Господні, радуйся...
А цілий світ тоне в радощах без краю,
Отворилась брама, що веде до раю, радуйся...
|
| 135. |
135. Ангели, снижайтеся,
Ко земли зближайтеся,
Господь Бог, сотворши віки,
Живе нині з человіки.
Станьте хором всі собором.
Веселітеся, яко з нами Бог.
Се час ісполняється,
Се Син посилається,
Се літа прийшла кончина,
Се Бог посилає Сина.
День приходить, Діва родить,
Веселітеся, яко з нами Бог.
Ми ж тобі, рожденному,
Господу блаженному
Серця всіх нас отверзаєм,
В дом душевний призиваєм.
Піснь співаєм, восклицая,
Веселящеся, яко з нами Бог.
|
| 136. |
136. Зажурилася крутая гора,
Що не зродила шовкова трава,
Але зродило зелене вино.
Зелене вино вгору си вило,
Вгору си вило, рясно зацвіло.
Єго стерегла ґречная панна,
Ґречная панна на йм’я Марійка.
Ой стережучи, она заснула,
За своє винце она забула.
Прилетіли ж бо три райські пташки,
Вни о тім часі прибути ласі.
– Ой шуги-луги, райськії пташки,
Ой не спивайте зелене вино,
Ой не з’їдайте зелене вино!
Бо мені вина дуже потрібно:
Маю сестричку на відданічку,
Маю братчика на оженічку,
Я сама також ой заручена.
Ой заручена й аж до Галича,
Й аж до Галича та й за панича.
|
| 137. |
137. Що за радість для нас всіх настала,
Яка досі в світі небувала.
Приспів:
Свят Бог народився,
Людям об’явився,
На земли. (весь куплет – 2)
Ангел вість сю пастирям голосить,
До Ісуса на поклін їх просить.
Вже й три царі прийшли аж зі сходу
І витають Творця всего роду.
Ірод того не може збагнути,
Всіх питає: чи се може бути?
Казав діти дволітні стинати,
Щоб враз з ними й Христу життя взяти.
Не пошкодить Христу злобне діло,
До Єгипту Він ся скриє ціло.
Прийде скоро Іроду заглада,
А нам в Бозі втіха і відрада.
Дай нам, Спасе, вік прожити,
Щирим серцем все Тебе хвалити.-
|
| 138. |
138. Колядин, колядин,
А я в батька один.
По колінця кожушок,
Дайте, дядьку, п’ятачок.
А п’ятак не дорогий,
Дайте, тітко, ще й другий.
З Святим вечором!
|
| 139. |
139. Я маленький хлопчик,
З’їв куті горщечок,
На узвар поглядаю,
Вас із празником вітаю!
А ви на це не звертайте,
По вареничку давайте.
|
| 140. |
140. Дивная новина днесь ся являє,
Пречистая Діва Сина раждає,
Во яслах сповила маленьке Дитя,
Радується небо, радуєсь земля.
Небеса голосять ангельські слова,
Пастирі звіщають Рождество Христа,
В місті Вифлеємі зійшов із небес
Цар неба і землі спасти нарід весь.
Три царі витають маленьке Дитя,
Бо в нім уже чують полекшу життя,
Вже туга й смуток всьо ся закінчило,
Настало сонце, що весь світ спромінило.
І Йосиф старенький в радости ся чує,
Взяв Дитя за руки, поважно цілує,
В Нім Бога і Творця Спасителя видить,
В любові, покорі як може так служить.
Марія Пречиста Його сповиває,
Миленько, тихенько щось Му промовляє:
"Спи, Сину маленький, для нас дорогенький,
Для світа цілого, для своєї Неньки."
Всі сили небесні на то ся дивили,
В нім Бога свого гарно прославили,
Най світ ся пишає кого він має,
З неволі, з недолі всіх нас увільняє.
І ми днесь весело, і радо поспішім,
Малому Дитятку честь-поклін зложім,
І щиро з любов’ю повитаймо враз,
Бо Він наше щастє – Господь наш і Спас.
|
Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. 
День працівників ветеринарної медицини
День військ зв'язку України
День будівельника України