| 131. |
131. Коляд, коляд, колядниця,
Добра з маком паляниця,
А без маку — не така.
Дай, хазяїн, п’ятака!
Як не даси п’ятака,
Я вола — за рога,
А кобилу — за чуприну
Та й поведу на тічок.
А з тічка — в кабачок
Да проп’ю за п’ятачок!
|
| 132. |
132. Ой у Вифлеємі сталася новина,
Там повила Мати Божа та Божого Сина.
В пелени повила, в сіні положила,
Люлі, люлі, любий сину, Ти, дитино мила!
Українські діти Ісуса вітають,
Веселими пісеньками Його звеселяють.
Ой, Ісусе любий, кращий, як ті цвіти,
Пригорни до себе нині українські діти.
Щоби були добрі, щоби були щасні,
І розумні, і здорові, мов ті цвіти красні.
Ти, Дитино Божа, на пахучім сіні,
Дай нам щастя й кращу долю рідній Україні.
|
|
|
| 133. |
133. Ой там за горою, та за кам’яною,
Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір!
Там пан Володимир коника сідлає.
Коника сідлає, на гору вступає.
На гору вступає, на царів стріляє.
Ой винесли йому полумисок срібла.
А він на той дар ані подивився.
І шапочки не зняв, ані поклонився.
Ой винесли йому полумисок злота.
А він на той дар ані подивився.
І шапочки не зняв, ані поклонився.
Ой вивели йому панночку, царівну.
А вже ж він на той дар пильно подивився.
І шапочку ізняв, низенько вклонився.
|
| 134. |
134. Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
А баба на діда,
Що немає хліба.
|
| 135. |
135. По всьому світу стала новина
Діва Марія сина родила
В ясла положила, сінцем притрусила
Господнього сина
Діва Марія Бога просила
Щоби я сина свого сповила
Тиж небесний царю
Пошли мені дари
Цьому дому й господарю
Зійшли янголи з неба до землі
Принесли дари Діві Марії
Три свічі воскові
Ще й ризи шовкові Ісусові Христові
Просіяла звізда з неба до землі
Зійшли янголи к Діві Марії
Співають божі пісні
Господній невістці
Радощі приносять
|
| 136. |
136. Ой коляда, колядиця!
Дайте маку і кутиці.
Як не дасте, откажіте,
Моїх ніжок не знобіте.
Мої ніжки невеличкі,
Покупіте черевички,
Черевички самітнії,
А пальчики білянії.
Ой коляда, колядень!
Як уночі, так і вдень!
Я уночі не піду,
Бо собачки нападуть,
Колядички одберуть.
|
| 137. |
137. Хто там по дорозі
Йде до Вифлеєму?
Що се за невіста
Пречудна при нему?
То Марія Діва,
Йосиф коло Неї,
Йдуть шукати місця
У рідні своєї.
Дармо довго ждали
В кревних під дверима,
Цілі вже дрожали
Від вітру і зимна.
Одні хоч вчинили,
Другі не приняли,
Інші перед ними
Двері зачиняли.
Не йшли у гостину,
Бо їх серце чуло,
Що там для Ісуса
Вже місця не було.
Пішли ген за місто
У яскиню темну,
Де Марія Діва
Клякнула на землю.
"Се раба Господня,–
Стала говорити,–
Хочу Твою волю,
Господи, сповнити.
Єсли так бажаєш,
Нехай так ся стане,
Се раба Господня
Твоїй воли, Пане!"
А Йосиф старенький
Вийшов у ту хвилю,
Щоб дров назбирати,
Огріти яскиню,
Огонь розпалити,
Щоб тепліше було,
Щоб Дитятко Боже
Так зимна не чуло.
Аж тут залунали
Голоси предивні,
Стали відбиватись
Чудно мелодійні.
Оглянувся Йосиф,
Яскиня вся ясна,
Ангели співають,
Звізда світить красна.
Біжить Йосиф спішно,
Богу поклонився,
Що для нас з любови
В яслах положився.
З ними він співає:
"Тіштеся всі люди,
За гріхи покайтесь,
Він нам все забуде!"
|
| 138. |
138. Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,*
І утішився.
В Вифлеємі народився:
Месія, Христос наш
І Пан наш, для всіх нас
Нам народився.
Ознаймив се Ангел Божий:
Наперед пастирям,
А вчера звіздарям
І земним звірям.
Діва Сина як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.
Тріє цари несуть дари**
До Вифлеєм міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.
Звізда їм ся об’явила
В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознаймила:
– Тріє царі, де ідете?
– Ми ідем в Вифлеєм
З желанєм, спокоєм***
І повернемся.
Іншим путем повернули,
Погану, безстидну,
Безбожну Іроду
Не повідали.
Йосифові Ангел мовить:
– З Дитятком і з Матков,
З бидлятком, ослятком
Най ся хоронить.
"Слава Богу!" заспіваймо,
Честь Сину Божому
І Пану нашому
Поклін віддаймо.
|
| 139. |
139. Вашого двора не минаємо
Святий вечор!
Ми вашу хату звеличаємо
Святий вечор!
Одкривай двері, накривай столи
Святий вечор!
Кладіть на столи з маком пироги
Святий вечор!
Чи так, чи не так, ще й грошей п'ятак
Святий вечор!
Жартуй не жартуй, а грошей готуй
Святий вечор!
А за цим словом, да бувай здоров
Добрий вечор!
|
| 140. |
140. Ой у саду, саду, саду-винограду.
Приспів:
Радуйся!
Радуйся, земле,
Син Божий народився!
А у тому саду сивий коник грає.
А до того коня ніхто не приступить,
А тільки приступить молодий Іванко.
Іванко приступив, сіделечко наклав,
Сіделечко наклав, сам сів та й поїхав,
Сам сів та й поїхав аж до королівни.
Сидить королівна, дрібні листи пише,
Дрібні листи пише, важким духом дише.
– Ой здорова, дівко, дівко-королівно!
Ой чи будеш мені вірною жоною,
Вірною жоною, матінці слугою?
|
Свято коляди святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. 
Міжнародний день студента
День сільгосподарства
День склороба
День працівників гідрометеорологічної служби
Прикольні привітання з днем народження 410 привітань
Привітання на 1 рік 77 привітань
Поздоровлення з 50 річчям на ювілей 225 привітань
Поздоровлення з 60 річчям на ювілей 67 привітань