11. |
11. Будь мужнім, радуй своїх ближніх, Того хто поруч, розумій. І ангел в шатах білосніжних Хай береже тебе, Андрій!
|
|
12. |
12. В свій день народження, Андрій, Ти смуток свій скоріш розвій. І друзів швидко запроси На свято радощів й краси. І посміхнися ти на мить, На світі краще стане жить! І друзям не забудь налить, Щоб не почали вони вить!
|
13. |
13. У Андрія нині свято, Друзів прибуло багато. Квіти є і подарунки, І обійми, й поцілунки. Але головне у тому, Щоб й надалі цьому дому Посміхалась Доля щиро, Щоб жили Надія й Віра, І Любов, розправив крила, Кожне серце тут зігріла
|
14. |
14. Ти Андрій у нас боєць, І в роботі молодець! Люблять всі тебе дівчата, Липнуть всі, немов ти м’ята, Ти в нас гордий, не здаєшся, На любов не піддаєшся! Хай завжди тобі везе, І в житті буде усе!
|
15. |
15. Нову хату всю Андрію Я пшеницею засію, Щоб водилися тут гроші, Друзі щоб були хороші, Щоб коханая дружина Народила б доньку й сина, Щоб лунав веселий сміх! За це й випити не гріх!
|

В народі ще це свято називають Калита. Він вважається парубочим святом. Напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу визначати обрядодіями свою покровительку - Катерину. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.
До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова "календи". Очевилно, ми маємо спарву з молодіжними вечорницькими зібраннями, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва - періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання "калети".
Натомість первісну назву християнство замінило на святого апостола Андрія Первозванного.
На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.
В ніч під Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.
Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов'язково бути на "андріївській вечері". Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й гуртом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед світлиці на невеличкий ослінчик або ж заслінку парну кількість балабушечок, впускали пса, якого цілий день тримали впроголодь. Чию хлібину собака з'їдав першою, та якнайскоріше вийде заміж; коли ж обнюхував і "перескакував" до інших - тій юнці цього року шлюб не світить, а коли забирав їство і біг в закуток - вийде на чужині.
Нерідко робили з клоччя дві свічки й підпалювали, приказуючи :
-Андрію-добродію, допоможи мені долю відшукати!
Якщо свічки згоряли рівномірно, прихилившись ода до одної, то це ознака щасливого шлюбу, а коли розхилялися - на неприємну сподіванку. Потім знімали взуття з лівої ноги й від столу почергово міряли доріжку до порога : чий чобіт перший стане на нього - та найскоріше вийде заміж.
Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в люстерко -- паничем і ледарем.