Введення у храм Пресвятої Діви Марії — велике християнське богородичне свято. Святкується 21 листопада за юліанським календарем, 4 грудня — за григоріанським.
Введення Пречистої у Храм. Розступились люди і століття. Йде Вона – взірець і приклад нам – Палестинська Дівчинка трилітня. Вже окреслена в цій юній чистоті Місія жертовності і болю, Що стражданням на Голгофському Хресті Випаде на Материнську Її долю. Вона йде – маленька і Свята, Щоб знайти велику ласку в Бога: Стати Богоматір’ю Христа І Заступницею скривджених і вбогих. Нині, як і в той далекий час, Божий Храм осанною світліє: В ореолі святості до нас Йде маленька Дівчинка Марія. Білокрилі ангели мовчать, І собор душі благоговіє, На обличчях – радості печать: Йде Пречиста, йде Свята Марія… Н.Кметюк
Дорогі батьки, сьогоднішнє свято Введення Пречистої Діви Марії до Єрусалимського храму заохочує всіх нас привести своїх дітей до наших церков, щоб вони там навчились слухати Божий голос - голос своєї совісті, любити добро і правду, співчувати і приходити на допомогу ближнім. Отже, зробимо все для того, щоб стати тим вибраним інструментом у Божих руках, і тоді, надіюся, через нас Господь зможе допомогти їм знайти свою дорогу до Божого храму і знайти в ньому свій рідний дім.
Ватаємо із свтом Пр есвятої Богородиці .Божа Матір постійно молиться за нас і ми віримо, що Вона й сьогодні разом із нами предстоїть і молиться Богу. Завжди, коли ми прибуваємо у Божий храм, щоби скласти Пресвятій Богородиці найсердечніші та найчистіші молитви, ми віримо, що вони за молитвами Пречистої доходять до небес і дають нам необхідну допомогу на подальші труди та подвиги у цьому земному житті. Помолимося й нині, щоби Пресвята Богородиця допомогла нам достойно нести свій хрест та дала силу й допомогу звершувати своє спасіння.
Євангеліє нічого не згадує про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва й Успіння Божої Матері, засноване на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах (невизнаних офіційною церквою), передусім на протоєвангелії Якова і псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії». Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з св. Йосифом.
Празник Введення належить до дванадцяти великих празників. Він має один день перед- і чотири дні посвяття. Про нього маємо згадки від V ст., але аж через кількасот років, поки він став загально поширеним по цілому Сході. З проповідей на цей день Константинопольських патріархів, Германа (715—730) і Тарасія (784—806), випливає, що празник Введення був установлений у VIII столітті. Синайське Євангеліє з VIII століття, котре подарував до синайського монастиря імператор Феодосій III (715—717), між дванадцятьма празниками згадує і празник Введення. Цей празник мають і грецькі богослужбові книги з IX століття. Із ІХ ст. його починає святкувати вся східна Церква. Синайський Канонар (збірник церковних законів) з IX-X ст. подає празник Введення під такою назвою: «Празник Пресвятої Богородиці, коли була приведена в храм Божий, маючи три роки». Типікон Великої Константинопольської Церкви (IX—X ст.), хоча не подає ані апостола, ані євангелія на цей празник, але день 4 грудня поданий як: «Собор Святої Богородиці, коли була передана своїми батьками і приведена у храм Господній від трьох літ». Евергетицький Типікон з XI ст. має службу Введення з перед- і посвяттям. Службу на цей празник склали Григорій Нікомидійський (IX ст.), Василій Паґаріот і Сергій Святогорець.
На Захід празник Введення прийшов досить пізно — аж наприкінці XIV ст., а в половині XV ст. поширився по цілій Європі. Західна Церква святкує празник Введення також 21 листопада.