День апостолів Петра і Павла (нар. Петрів день) — християнське свято на честь апостолів Петра та Павла. У народі знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною та підготовку до сінокосу. Перший зажин озимого жита.
1. |
1. Сегодня Павла и Петра Поздравляю я с утра, Много радости желаю, Жить, ни слез, ни бед не зная, Чтобы телом и душой Во всем было хорошо! И Петра и Павла Я сегодня славлю
|
|
2. |
2. Святые светлые апостолы, Всю жизнь идущие за Господом, На путь нас истинный наставьте И сил душевных нам прибавьте. Мы в праздник с самого утра Прославим Павла и Петра.
|
3. |
3. Сила в твоем имени большая, И задача по плечу любая, Живостью ума ты одарен, Волею к победе наделен! Воплотятся пусть твои идеи, Достижимы будут, Петр, все цели Пусть тебя везенье в жизни ждет, Благосостояние растет!
|
4. |
4. Поздравляем, милый Павел, Мы тебя от всей души! Много разных пожеланий Мы сказать тебе спешим. Пусть тебя сопровождают Счастье, радость и успех, Пусть любовь не покидает, Ты по жизни лучше всех!
|
5. |
5. В этот день поздравить, Петр, От души тебя хотим, Пусть уходят все заботы, Будь ты счастлив и любим, Пусть тебя удача встретит, Будет лишь успех во всем, И пусть солнце ярче светит Для тебя, Петр, с каждым днем!
|
6. |
6. Святые светлые апостолы, Всю жизнь идущие за Господом, На путь нас истинный наставьте И сил душевных нам прибавьте. Мы в праздник с самого утра Прославим Павла и Петра.
|
7. |
7. Мы, Петя, от души Тебя все поздравляем, Послушать поспеши Все то, что пожелаем: Пусть в море бытия Не будет непогоды, И на пути твоем Не встретятся невзгоды.
|
Після закінчення Петрового посту 29 червня (12 липня) у народі святкували свято апостолів Петра й Павла — або просто «Петра». До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були, так звані, мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.
До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.
У Карпатах та Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах та полонинах: пекли мандрики, веселились, змагались, танцювали. Проводили обряд «копання Петра», коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали «стіл» з наїдками.