Привітання з Днем прокуратури 2026

Формування правової системи, а з нею і визначення функцій прокуратури на території сучасної України почалося в глибокій давнині.

У скіфській державі норми права захищали життя, майно, привілеї царської сім'ї та родоплемінної знаті, формувалася функція нагляду, а, значить, існували і наглядачі.

У VI-IV століттях до н.е. в Північному Причорномор'ї з'явилися грецькі поселенці. Законодавча ініціатива у еллінів належала народним зборам, радам міст, їх головам, колегіям, а також своєрідним попередникам сучасних прокурорів - номофілакам (стражам законів), які повинні були стежити за поведінкою людей і посадових осіб і вимагати від них виконання законів.

У Х столітті почало формуватися князівське законодавство староруської держави Київської Русі. Ще княгиня Ольга, встановивши норми і пункти збору данини, посилила функції нагляду. Статути князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне і кримінальне право. Велике значення у формуванні правової системи мало прийняття зводу великокняжих законів, який отримав назву «Руська правда». Істотна роль у «Руській правді» відводилася нормам кримінального процесу та права.

У 1578 році на сеймі Речі Посполитої було утворено Луцький трибунал - вищий суд України. У наступному, в 1579 році, в Батурині було утворено Український трибунал, який складався з семи департаментів. Депутати трибуналу щорічно обирали прокурора (інстігатора), який спостерігав за порядком подання позовів до суду.

Посада прокурора збереглася в Україні і в XVII столітті. В Українському трибуналі разом з гетьманом і іншими вищими чинами засідав і прокурор.

У 1722 році Петро І заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Царська імператорська прокуратура, куди входили і органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 року.

Після жовтня 1917 року почався новий етап створення держави і національного самовизначення народу України, етап отримання суверенності. В Українській Народній Республіці (УНР) в грудні 1917 року була заснована Прокураторія, а вже наступного місяця Центральна Рада прийняла Закон «Про створення прокурорського нагляду в Україні».

За часів правління гетьмана Скоропадського (квітень-грудень 1918 року) приймається Закон «Про освіту державного Сенату».

При створенні у грудні 1918 року Директорії УНР вступає в дію Закон «Про заснування прокурорського нагляду в Україні» і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою «Верховний Суд Української Народної Республіки».

За радянських часів Державна прокуратура в Україні була організована в системі Наркомюста 28 червня 1922 Положенням про прокурорський нагляд.

Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося. У 1923 році Прокуратура була введена до складу Верховного Суду СРСР. А пізніше, в 1933 році, утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, а разом з тим затверджується Положення про Прокуратуру Союзу РСР.

Слід зазначити, що на Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу був прокурор Української РСР Руденко.

З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію з 1 грудня 1991 року Закону України «Про прокуратуру» та ряду інших нормативних актів створена правова база організації і діяльності органів прокуратури незалежної України.

У відповідності до положень Конституції України функції прокуратури відповідають, перш за все, позиції формування правової держави.