Свято Колодія (козацька Масляна)

Починали святкувати Колодія на початку тижня. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду (фалічний знак). Ритуали мали свою послідовність: народження, освячення, дієвість, смерть, захоронення та оплакування. Проте веселощі, кмітливі забави та жарти супроводжували умовні обрядові дійства упродовж усього тижня.

Колодку виготовляли з дерева, її «сповивали» і залишали до суботи. У перший день святкування Колодія заміжні жінки обходили родини, де були парубки, що не одружилися шлюбного сезону. Їм прив’язували колодку до ноги, у такий спосіб намагалися карати затятих одинаків. Пам’ятаючи про такий звичай, парубки заздалегідь готували «відкупного» грішми або оковитою. На відміну від парубочої колодки, дівочу колодку оздоблювали паперовими квітами, барвистими стрі­чками та прив’язували дівчині, що забарилась із заміжжям, до лівої руки. Дівчата теж могли відкупитися стрічками, намистом чи хустиною. Звичаєве право українців осуджувало тих, хто ухилявся від подружнього життя, а відтак, від продовження роду. А Колодій нагадував:

«Не жинився єси, то колодку носи!»

За народним повір’ям, Колодій — як Бог шлюбу, щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок.

Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Парубоча Громада встановлювала гладенький та високий стовп — Колодку, на верх якого підвішували чобіт. Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найкмітливіший отримував приз — пару чобіт для майбутньої тещі. Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, що символізують сонце, закликаючи весну:

«Ой, весна, весна, ой, весна-красна,

Що ж ти нам весна-красна принесла!

Принесла я вам ясне сонечко,

Ясне сонечко у віконечко!»

Пропонуємо Вам переглянути розділ Привітання з весіллям, в якому знаходиться 154 поздоровлень на всі випадки життя.