Международный день родного языка - день, который отмечают ежегодно 21 февраля, начиная с 2000 года. О «поддержке языкового и культурного разнообразия и многоязычия» было объявлено на ХХХ сессии Генеральной конференции ЮНЕСКО, проходивших 26 октября - 17 ноября 1999 года в Париже.
Поскольку из 6 000 разговорных языков мира около половины грозит исчезновение, ЮНЕСКО стремится поддерживать язык как признак культурной принадлежности человека. Кроме того организация считает что изучение иностранных языков и многоязычие являются ключами к взаимопониманию и взаимоуважению.
Ежегодное празднование этого дня используется для направления внимания на меньшинства с менее чем 10.000 лицами, активно разговаривают языком. Часто эти языки не передаются следующему поколению и попадают в забвение. Многие языки которыми разговаривают менее 100 человек не задокументированы.
1. |
1. Ой, яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс - лісок - лісочок, Пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак! І така ж розкішна і гнучка, як мрія. Можна "звідкіля" і "звідки", можна і "звідкіль"; Є у ній хурделиця, віхола, завія, Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
|
|
2. |
2. Мова - це історія народу. В ній відбито все його життя: Наший склад і звичаЇ, і побут З давнини й до нашого життя. Довго ти пригнічувалась, мово, - Промайнув тернистий довгий шлях, Доки стала мовою народу, Що звучить з любов"ю на вустах. Мово моя рідна, материнська! Ти співуча, ніжна і близька. Хай же дух незгасний український У житті нас завжди зігріва. Процвітай же, мово калинова, І тобі не в"янути в віках: Мелодійна українська мова - Чарівний, навік коштовний скарб.
|
3. |
3. Вивчайте любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть, як стягів красу малинову, як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці любові Не згасне священний вогонь, як вперше промовлене слово на мові народу свого. Як сонця безсмертного коло, що креслить у небі путі, любіть свою мову й ніколи її не забудьте в житті. Ми з нею відомі усюди, усе в ній, що треба нам, є, а хто свою мову забуде, той серце забуде своє. Вона, як зоря пурпурова, що сяє з небесних висот, і там, де звучить рідна мова, живе український народ. Народ наш, трудар наш і воїн, що тьму подолав у бою. І той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою. Ми з неї прокляті закови зірвали в Жовтневім бою. Любіть же, любіть свою мову, вкраїнськую мову свою!
|
4. |
4. Все в тобі з'єдналося, злилося - Як і поміститися в одній! - Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносить правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости й не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі - великого народу Ніжна і замріяна душа.
|
5. |
5. Ой, яка чудова, світла і багата українська мова, мова мами й тата! Мова мами й тата, діда і бабусі. Знаю її добре, ще краще навчуся.
|
6. |
6. Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу віще слово, Над прахом царських корогов, Цвіти над нами веселково, Як мир, як щастя, як любов!
|
7. |
7. Рідна Україна - мова солов’їна, Золоте колосся, маки у житах. Край воріт - калина, верба, яворина, Храми і світлиці в барвах-рушниках. Рідна Україна - то душі краплина, Пісня журавлина у ранковий час. Рідна Україна - то земля єдина, Що сходив ногами босими Тарас. Рідна Україна - пара лебедина, Озеро бездонне і стрімка ріка, У саду хатина - біла сорочина, Стежечка-стежина в зелен-споришах. Рідна Україна - за столом родина, Яром-долиною стелиться туман. Батькова розмова - тиха, вечорова, Мамина молитва - вічний талісман.
|
8. |
8. Прийшлось мені сьогодні зашарітись, З днем мови привітав мене колега. І я не знав куди очей подіти, Так ніби потемніло синє небо. Якщо ж не я і не мої колеги Про рідну мову пісню заспіваєм… Вона ж помре, а має вічно жити… Бо кожен день з її глибин черпаєм. Вітаю, мово! В тебе нині свято! Нехай тобі з пісень сплетуть віночок, Низький уклін і щирості багато, Від, люблячих тебе, твоїх синів і дочок!
|
9. |
9. Мова є безпосереднім виразником єдності кожної спільноти. Бажаю всім успіхів, не зупинятися на досягнутому і залишатися відкритими перед світом, зберігаючи водночас власну культурну самобутність та невичерпне розмаїття українського слова.
|
10. |
10. Ти постаєш в ясній обнові, Як пісня, линеш, рідне слово, ти наше диво калинове, кохана материнська мово! Несеш барвінь гарячу, яру в небесну синь пташиним граєм і, спивши там від сонця жару, зеленим дихаєш розмаєм, Плекаймо в серці кожне гроно. прозоре диво калинове. Хай квітне, пломенить червоно в сім'ї великій, вольній, новій.
|
1952 тогдашняя власть Пакистана провозгласила урду единственным государственным языком, родным она была лишь для 3% населения. Это было негативно воспринято, особенно на востоке, где почти исключительно разговаривали бенгальском языке. 21 февраля 1952, во время демонстрации протеста в Дакке, полиция и военные убили нескольких студентов-демонстрантов. После провозглашения независимости Восточного Пакистана (Бангладеш) 1971 года, этот день отмечают в стране как день мучеников. По предложению Бангладеш, ЮНЕСКО провозгласило 21 февраля 2000 впервые международный день родного языка.