Международный день родного языка - день, который отмечают ежегодно 21 февраля, начиная с 2000 года. О «поддержке языкового и культурного разнообразия и многоязычия» было объявлено на ХХХ сессии Генеральной конференции ЮНЕСКО, проходивших 26 октября - 17 ноября 1999 года в Париже.
Поскольку из 6 000 разговорных языков мира около половины грозит исчезновение, ЮНЕСКО стремится поддерживать язык как признак культурной принадлежности человека. Кроме того организация считает что изучение иностранных языков и многоязычие являются ключами к взаимопониманию и взаимоуважению.
Ежегодное празднование этого дня используется для направления внимания на меньшинства с менее чем 10.000 лицами, активно разговаривают языком. Часто эти языки не передаются следующему поколению и попадают в забвение. Многие языки которыми разговаривают менее 100 человек не задокументированы.
1. |
1. Ой, яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс - лісок - лісочок, Пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак! І така ж розкішна і гнучка, як мрія. Можна "звідкіля" і "звідки", можна і "звідкіль"; Є у ній хурделиця, віхола, завія, Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
|
|
2. |
2. Мова - це історія народу. В ній відбито все його життя: Наший склад і звичаЇ, і побут З давнини й до нашого життя. Довго ти пригнічувалась, мово, - Промайнув тернистий довгий шлях, Доки стала мовою народу, Що звучить з любов"ю на вустах. Мово моя рідна, материнська! Ти співуча, ніжна і близька. Хай же дух незгасний український У житті нас завжди зігріва. Процвітай же, мово калинова, І тобі не в"янути в віках: Мелодійна українська мова - Чарівний, навік коштовний скарб.
|
3. |
3. Вивчайте любіть свою мову,
як світлу Вітчизну любіть,
як стягів красу малинову,
як рідного неба блакить.
Нехай в твоїм серці любові
Не згасне священний вогонь,
як вперше промовлене слово
на мові народу свого.
Як сонця безсмертного коло,
що креслить у небі путі,
любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті.
Ми з нею відомі усюди,
усе в ній, що треба нам, є,
а хто свою мову забуде,
той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова,
що сяє з небесних висот,
і там, де звучить рідна мова,
живе український народ.
Народ наш, трудар наш і воїн,
що тьму подолав у бою.
І той лиш пошани достоїн,
хто мову шанує свою.
Ми з неї прокляті закови
зірвали в Жовтневім бою.
Любіть же, любіть свою мову, вкраїнськую мову свою!
|
4. |
4. Все в тобі з'єдналося, злилося -
Як і поміститися в одній! -
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносить правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.
|
5. |
5. Ой, яка чудова,
світла і багата
українська мова,
мова мами й тата!
Мова мами й тата, діда і бабусі.
Знаю її добре, ще краще навчуся.
|
6. |
6. Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов,
Живи, народу віще слово,
Над прахом царських корогов,
Цвіти над нами веселково,
Як мир, як щастя, як любов!
|
7. |
7. Рідна Україна - мова солов’їна,
Золоте колосся, маки у житах.
Край воріт - калина, верба, яворина,
Храми і світлиці в барвах-рушниках.
Рідна Україна - то душі краплина,
Пісня журавлина у ранковий час.
Рідна Україна - то земля єдина,
Що сходив ногами босими Тарас.
Рідна Україна - пара лебедина,
Озеро бездонне і стрімка ріка,
У саду хатина - біла сорочина,
Стежечка-стежина в зелен-споришах.
Рідна Україна - за столом родина,
Яром-долиною стелиться туман.
Батькова розмова - тиха, вечорова,
Мамина молитва - вічний талісман.
|
8. |
8. Прийшлось мені сьогодні зашарітись,
З днем мови привітав мене колега.
І я не знав куди очей подіти,
Так ніби потемніло синє небо.
Якщо ж не я і не мої колеги
Про рідну мову пісню заспіваєм…
Вона ж помре, а має вічно жити…
Бо кожен день з її глибин черпаєм.
Вітаю, мово! В тебе нині свято!
Нехай тобі з пісень сплетуть віночок,
Низький уклін і щирості багато,
Від, люблячих тебе, твоїх синів і дочок!
|
9. |
9. Мова є безпосереднім виразником єдності кожної спільноти. Бажаю всім успіхів, не зупинятися на досягнутому і залишатися відкритими перед світом, зберігаючи водночас власну культурну самобутність та невичерпне розмаїття українського слова.
|
10. |
10. Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм,
Плекаймо в серці кожне гроно.
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
|
1952 тогдашняя власть Пакистана провозгласила урду единственным государственным языком, родным она была лишь для 3% населения. Это было негативно воспринято, особенно на востоке, где почти исключительно разговаривали бенгальском языке. 21 февраля 1952, во время демонстрации протеста в Дакке, полиция и военные убили нескольких студентов-демонстрантов. После провозглашения независимости Восточного Пакистана (Бангладеш) 1971 года, этот день отмечают в стране как день мучеников. По предложению Бангладеш, ЮНЕСКО провозгласило 21 февраля 2000 впервые международный день родного языка.