Сходження Святого духа

Апостоли разом з іншими учнями Ісуса Христа саме перебували в будиночку на горі Сіон у Єрусалимі. Вони молилися й читали Святе Письмо. Раптом здійнявся великий шум, як під час бурі. У повітрі з’явилися яскраві язики полум’я й осіли (“спочили”, як пише про це Євангеліє) на кожному з апостолів. І диво — полум’я не обпікало, а приємно зігрівало, сповнювало серця світлою радістю. Це був вогонь Святого Духа, який очищує душі від гріха, дарує тепло любові, надихає творити добро.
Коли Святий Дух зійшов на апостолів, вони й Богородиця відчули на собі його благодатну силу — стали розмовляти мовами, яких доти не знали. Цей великий дар був необхідний для того, щоб розповісти про життя й учення Христа іншим народам. У той час до Єрусалима на свято прибули люди з різних країн. Апостоли, сповнені Святим Духом, говорячи різними мовами, проповідували віру в Христа, і цього дня три тисячі людей охрестилися. Крім того, святі апостоли відчули, що вміння розмовляти різними мовами — це тільки частина дару від Бога. Вони трималися за руки і відчували присутність самого Господа, єднання зі Святою Трійцею.