Пасхальне ягнятко

Вівцям властива самопожертва, тому вівця є образом «божої тварини». «Мені моя сопілка і вівця дорожчі від царського вінця», - відповів Григорій Сковорода посланцеві Катерини II, коли та хотіла запросити поета-філософа на службу до царського двору. Утім баранець для багатьох народів - знак Божої благодаті, символ багатства, доброї долі, чоловічої сили, родючості, вогню. Це стародавній символ рослинності. Візерунок «баранячі ріжки» на писанках, вишивках у різьбярстві й ткацтві пов'язується із завитками молодих рослинних пагонів. У важливі, доленосні моменти життя (скажімо, на весільному посаді) українці сідали на волохату овечу шкуру, аби у них завжди був достаток і все велося успішно.

Є у пасхального ягняти і біблійне пояснення. Старозавітну Пасху або єврейський Песах святкували на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі, що було символом переходу від рабства до свободи. В цей час жертвували ягнят у Храмі. Залишилась ця символіка і в Новому заповіті. Сам Христос став Агнцем Божим: «...Пасха наша, Христос, принесений у жертву». Тому часто можемо спостерегти, як поруч із традиційними символами воскресіння зображають овечку (ягня або по-старослов’янськи агнця). А у кошик для освячення традиційно кладуть овечий сир або грудку масла.

За матеріалами: korali