Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить…

Від ієрогліфа — до книжки. Звідки пішло слово?
До створення мови людство йшло довгі роки. А починалось все з невиразного звуку, більш виразної міміки та жесту, якими, до речі, ми користуємося й нині.
Щодо писемності, то тут найкоротший шлях лежав через малюнок.
Піктограма
Піктограма — складний малюнок чи серія малюнків, що не ілюструють розповідь про певну подію, а самі переповідають у малюнках зміст цієї події. Слово піктограма походить від латинського «пікто» малюю і грецького «графо» — пишу. Піктографію, або малюнкове письмо, вважають первинною формою писемності. Наскельні малюнки, писаниці або петрогліфи були прямими попередниками майбутньої писемності.
Символічне, або предметне, письмо
Єгипетська писемність виникла десь у глибині IV тисячоліття до нашої ери і спочатку була піктографічною, тобто малюнковою. Малюнок служив для зображення цілого повідомлення, а символ — лише для одного слова. Символічна писемність набула широкого вжитку у давніх шумерів, ассирійців та вавилонян. Вона зображувалася у вигляді клинопису. Згодом ці знаки були перенесені до письма інших народів. А найвідомішою із символічних писемностей є китайська ієрогліфіка, яка збереглася і до сьогодні, пройшовши довгу низку змін.
Давньоєгипетське письмо
Чимало пригод зазнала давньоєгипетська писемність. Важко повірити, але аж до XIX століття єгипетські тексти не були розшифровані. Єгиптологи ніяк не могли зрозуміти, як треба читати той чи інший ієрогліф, зображений у формі малюнка.
Ієрогліф — так називали єгипетські знаки греки.
Першим це зробив геніальний французький вчений Ж. Ф. Шампольйон, який володів, до речі, дванадцятьма мовами Заходу і Сходу.
Алфавіт
Створення першого алфавіту — подія величезного значення. Перший алфавіт, який вражає своєю простотою, створили фінікійці в II тисячолітті до нашої ери. Вони скористалися для письма єгипетськими ієрогліфами, але взяли лише ті, що означали окремі склади, а потім вже створили нові знаки на зразок єгипетських. Письмо їх було складовим. Алфавіт налічував 22 писемні знаки, які передавали тільки приголосні; писали справа наліво.
Грецький алфавіт
Справжній — не складовий, а буквений алфавіт, у якому є знаки і для голосних, і для приголосних, з'явився вперше у давніх греків. Вони запозичили писемність у фінікійців, але вигадали свої знаки для голосних, яких у фінікійців не було. Грецький алфавіт виявився таким простим, зрозумілим та зручним, що ним скористалися інші народи Середземномор'я.
Найдавніші грецькі написи викарбовували на камені, як колись єгипетські ієрогліфи; їх було видно здаля. Літери були великі, чіткі, прямолінійно кутастої форми, писали їх окремо одна від одної. Це письмо назвали капітальним.
Латинський алфавіт
Слово алфавіт походить від назв перших грецьких букв А — альфа та бета (віта) — абетка — це сукупність усіх графічних знаків — літер чи складових якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови порядку.
Інки, народ, який на території Перу, винайшли так зване вузликове письмо (кіпу). Дослівний переклад цього слова — зав'язувати вузлик. Кіпу мало такий вигляд: до грубої мотузки чи до ціпка чіпляли кольорові шнури та нитки різної товщини. На них в'язали вузлики прості, подвійні тощо. Від кольору, довжини шнура або кількості вузликів на кожному шнурі залежали значення, зміст зробленого в такий спосіб запису. Залежно від забарвлення ниток та порядку, в якому були зав'язано вузлики, індіанці встановлювали (читали), про що саме йдеться. Жовта барва означала золото, біла — срібло, червона — воїна, зелена — маїс.
Слов'янський алфавіт
Дещо по іншому склалася доля слов'янської писемності, її алфавіт створили слов'янські просвітителі — брати Кирило і Мефодій. Це сталося майже 1140 років тому, у 863 році. Цей алфавіт зветься кирилицею. На той час у кирилиці було майже 43 літери.
Український алфавіт
В українській мові історія правописів має свою специфіку. Вже в XVII столітті намагалися пристосувати правопис до вимови, але вперше це зробив І. Котляревський.
Над удосконаленням українського правопису працювали І. Павловський, автор «Української граматики», І. Максимович, Г. Квітка-Основ'яненко.
Намагаючись увести єдину правописну форму, український письменник та публіцист Пантелеймон Куліш реформував український правопис, наблизивши його до вимови, ввів єдине «и» та «і», останньою літерою позначав і йотоване «в», а «є» — знаком «є». Звався цей правопис «кулішівка».

За матеріалами: pustunchik