1. |
1. Спасибі людям, що зростили ліс За всі дуби, спасибі за ялини І за красу березових тих кіс, Що милі серцю кожної людини.
|
|
2. |
2. День працівника лісу — не лише професійне свято, яке за традицією відзначаєтеся золотої осені. Це, можна сказати, своєрідний іспит совісті для наших співвітчизників у самооцінці ставлення до рідної природи і до лісу. Один з класиків писав «Слово героя поета у порівнянні з заслугами лісівників блідне, скромна праця лісівників створює Щастя наступних поколінь». Шановні працівники лісу! Прийміть в цей чудовий, осінній день найщиріші слова вітання з професійним святом. Хай він для Вас, як і інші дні, буде наповнений гідним визнанням професійного внеску в загальнодержавну справу. Святкуючи разом з Вами, бажаю щоб це свято принесло у Ваш дім щастя, добро і надію на краще майбутнє. Щиро зичу, благополуччя, щоб реалізовувались Ваші кращі задуми і була щасливою доля. Всім святкового настрою, удачі, достатку і здоров'я. Мудрості і терпіння, злагоди і достатку, успііхів, творчої праці, віри у прекрасне Майбутнє України.
|
3. |
3. Вітаю працівників лісового господарства України з професійним святом - Днем працівника лісу!
Примножуючи своєю невтомною і наполегливою працею лісовий фонд України, лісівники забезпечують надійний захист земельних угідь, поліпшують екологічний стан довкілля, нарощують випуск продукції лісового господарства.
Переконаний, що ви й надалі робитимете гідний внесок в економічний розвиток нашої держави та збереження її природних багатств.
Бажаю працівникам лісового господарства міцного здоров'я, невичерпної енергії та успіхів на благо України.
|
4. |
4. Вітаю Вас з нашим професійним святом — Днем працівника лісу. Висловлюю щиру вдячність за працю, за розуміння, за профспілкову солідарність всім мебльовикам, деревообробникам, працівникам навчальних технічних закладів галузі, мисливцям і рибалкам. Бажаю всім міцного здоров'я, миру і процвітання. Хай збуваються ваші мрії, хай міцнішим і стабільнішим стає ваш добробут.
|
5. |
5. Ми йдем вперед не знаючи зупину Не зупинити нас вже на дорозі А ви місіть, товчіть і далі глину Коли робити іншого не в змозі Ми йдем вперед і вірим в перемогу І хто би у біді не кликав нас Ми прийдем всім на допомогу Й відвернем борю страшний час Ми йдем вперед щоб зберегти природу Щоби співали птахи в небесах Щоб ви пили лиш тільки чисту воду І зустрічали звірів по лісах Ми йдем вперед щоб зберегти все людство Від всіх нових грядущих еко бід Щоб зупинить душі важке банкрутство Що знищить може увесь світ
|
6. |
6. Як в лісі дихається нам! Льодинки наче горлом ллються! Неначе п'єш росу ти сам З якогось сонячного блюдця. Як чутно в лісі все! Навкруг — Стежки казок переді мною. І ловить витончений слух, Як шепіт пурхає луною, І одинокий скрип сосни, Що будить шерхоти заснулі Ось-ось минулої весни, І ґвалт безпечної зозулі... Як в лісі пишеться! Гай, гай! Душа закохана вирує, Бо ліс так щедро, через край, Мені натхнення подарує! Довкола чари неземні. Чи змалювати все це вдасться? Як в лісі віриться мені В кохання, в людяність і щастя! Вже й тіні виткались сумні. Чому — сумні? Якого біса! Як в лісі хочеться мені Не повертатися із лісу!
|
7. |
7. Можливість дайте мені жити Нічого більше не боятись Щоб чисту воду міг я пити Й зеленим світом милуватись Можливість дайте природі жити Щоби ходили звірі у лісах Щоби побачили ще діти Живого птаха в небесах Можливість дайте всім тим жити Хто після нас прийде на світ Щоб по росі могли ходити До ста та більше крепких літ Можливість дайте всім їм жити Не ми ж їм всім дали життя Навіщо ж кров невинну лити І відправляти в небуття Можливість дайте всім нам жити Хто буде жить і вже живе Той хто говорить і не вміє говорити На радість всім нехай живе
|
8. |
8. Найліпший натюрморт в уяві мами: Боровики у кошичку з лози. Моя матуся виросла з лісами. Вона сама садила ті ліси! Немає тих, кого чекали вдома – Заховані в землі чужих країн… Відновлювали сироти і вдови Своє життя на хаосі руїн. І повставали хати і заводи. Хто народився під гарматний рев, Вже розбирали літери… А згодом Дійшла, нарешті, черга до дерев. На лишаях фашистської навали, На згарищах, на білім пустирі Жінки корчі на дрова корчували, І щось мале садили школярі. Попідростали крихітки-сосонки, За рядом ряд – зелені їжачки, А ось тепер – вони такі високі, Стрункі, смолисті стовбури-свічки! Синіють в улоговинах чорниці, Піщані дюни бавить сон-трава… Хто приїздить сюди на електричці, І справді вірить: пуща вікова. На карті – незначна зелена пляма: Те королівство сосен і осик... Моя матуся виросла з лісами. ЇЇ онуки їздять в ці ліси.
|
9. |
9. Згадаю я ліс Білорусі, Ввійду в його храм І низько лісам поклонюся, Хвалу їм віддам. З дитинства зайшли мені в пам'ять їх шум, голоси. Крізь давності хугу співають До мене ліси. Ні далеч, ні час не закриють Коханих гаїв. Живуть вони в серці і мріють, Як друзі мої. Стоять дерева аж під зорі, Стуливши верхи. Я бачу мережки, узори, Що ткали мохи. Стежок лісових повороти На трави, на цвіт, Жучків з мурашами турботи У затінку віт. Як гляне ж весна крізь світанок На землю ясну, І стиха розсуне серпанок Зимового сну. Тоді розворушені крони Дух будять лісів. І плинуть-бринять передзвони Між сосен, дубів. І сніг сколихнеться зернистий, Струмком промовля. Брусниці листок урочисто Підносить земля. Розкриються нетрі соснові, Дух смол струменять, Весни таємничі розмови Довкола бринять. Здається, на дереві в вітах Сидять гуслярі, І пісня, і дума привітом Спливає вгори. А лісу хороми чудові Відчинено всім, — Тут люди і трави в обнові Знаходять свій дім. Не раз у юнацькії роки І в дні сталих літ У ліс я заходив широкий, Ніс пущам привіт. І часто думки сумовиті І настрій гіркий Розвіював шелест у вітті, В красі лісовій. То як же б той ліс не згадали На рідній землі, Де люди від злої навали Притулок знайшли.
|
10. |
10. Впаду на груди рідної землі І серцем її дихання відчую. Відчую рани, болі і жалі. Чи є той лікар, що все це злікує? Цей тужний стогін лине з глибини, І знову й знов мою тривожить душу. Він народився з нашої вини – Ми до землі були такі байдужі… Ми брудом запоганили річки, Розводим сміття замість зелен-саду. І ліс стоїть, засмучений такий – Ми більше нищимо дерев, ніж садим. І чи весна надворі, чи зима, Чи дощ іде, чи сніг останній тане – Дими висять довкіл, немов туман, Крізь них до неба погляд не дістане. …Впаду на груди рідної землі І прошепочуть тихо-тихо губи: Ми тут живемо, а не десь в імлі. Чому ж цю землю так безжально губим?
|
Відповідно до Указу Президента України № 356/93 від 28.08.1993 святкується щорічно в третю неділю вересня.
Україна займає восьме місце в Європі за площею лісу.
Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. гектарів, з яких 9,5 млн. вкрито лісовою рослинністю. Характерним для України є нерівномірне розташування лісів, переважно екологічне їх значення і високий відсоток заповідників (13,7%). Кожен другий гектар лісу в Україні створений штучно. В даний час на підприємствах лісового господарства функціонує 649 постійних розсадників, тепличні господарства, де вирощують щорічно понад 377 млн. шт. стандартного посадкового матеріалу, 16,3 тис. гектарів постійних лісонасіннєвих ділянок.