Рученьки терпнуть,
Злипаються віченьки.
Боже чи довго тягти?
Це перша пара.
Ну, як же не хочеться
Ранком на неї іти.
Ще й викладач підозріло так дивиться.
Видно уже він забув,
Те, що колись же
Він жив так самісінько,
В час як студентом ще був.
А от студенти…Така у них доленька:
Сповнена сонних проблем :).
Тож перша пара – це гірше неволеньки…
Так що ми більше сюди не прийдем.