Той "п'ятачок" з далекої пори
Мені донині зігріває душу.
Сьогодні ти мені нічого не кажи,
Сьогодні я тобі сказати мушу:
Із юних літ ти щедрою росла,
Немов троянда між чудових квітів.
Останнім поділитися могла,
Допомогти і ласкою зігріти.
Радіти вміла радості чужій,
Чужому горю вміла співчувати
І, старшим нам, в нелегкому житті
Енергії й наснаги додавати.
Злетіли роки, наче журавлі,
Тобі 17, внученько, минає;
І сталось так - я на чужій землі,
Та, Анечко, тебе не забуваю.
Хай вісточка до тебе долетить
У день зимовий на Святої Анни
І стане тепло, може, хоч на мить -
Я найщиріші шлю тобі вітання.
Подарувати хочу цілий світ,
Від Бога ласки і тепла людського,
І мій тобі, кохана, заповіт:
Такою будь, як ти була до цього.
...Зима стежки снігами замете,
Та час прийде - весна її здолає.
Хай юність, незгасаючи, цвіте -
За тебе, люба, келих піднімаю!