Привітання із 55-річчям у прозі

Пядесять пять, це та пора, коли дари приймати пора,
Умовно кажучи той хліб що дітям все життя дала.
Уклін, спасибі за турботу, за теплоту, за щирість слів
За любов, віру і надію, що кожен з нас узять зумів.
Ту доброту, що з малих літ Ти з материнським молоком дала.
Ту щиру пісню що в дитинстві Ти колисковою співала.
Ту віру в Бога і МОЛИТВУ, що мовчки щиро промовляла
І день у день життю радіти Ти також нас дітей навчала
Що ж - пролетіло життя мов птах сизокрилий такий крилатий
Ти як завжди стоїш одна на порозі своєї хати.
Заміж дочок усіх віддала і весілля гучні зробила
Приїждайте у гості до мене Я вареничків наварила!
Ось онуки біжать до воріт і зяті поспішають у хату
А гостинці в бабусі в руках,як приємно усіх зустрічати
І дивлюсь Я на Тебе рідненька - а Ти зовсім не постаріла!
Щира усмішка Твоя як завжди тільки трішечки посивіла,
І заплакані очі від щастя, й материнська твоя доброта
Вірня, мужня, найкраща
Твоя постать як спогад з дитинства - та Ти ж зовсім іще молода.