В цей день Господь тебе творив:
Крутенько глину замісив,
З полиці купу банок зняв,
Щось на зразок пахких приправ.
Тут хтось Святого відволік,
Відвів Його поважно вбік
Та передав копицю справ.
І Бог кудись запоспішав.
А хтось (то був спокусник Змій)
Добавив бюст, розлети вій,
У очі синьку перелив,
У коси — плюскіт літніх злив.
І ще на талії зняв стружку...
І вийшла ти, моя подружко.
Тож по життю іди щасливо,
Царівна ніжна і красива.