41. |
41. Минають дні,
А може і роки
Без тебе холодно мені
З моїх очей течуть струмки
З тобою – я немов дівча
Без тебе – пристаріла діва…
З тобою радісно, хоча
Без тебе також я щаслива…
Загляну в очі тобі
А в них немов піски пустелі
Вони небесно – голубі
Я знову бачу їх на стелі
Твої зрадливі почуття…
Твоя зрадлива усмішка
Ти знов ускладнюєш життя
І я розтану, ніби сніжка
Чи ти забув, що я жива
Що я живу і все надіюсь
Ну як забути ті слова,
Які вже у твій мозок влились
Ти каявся, що будеш моїм
Та де ту клятву записати,
Коли ти став уже чужим
Мені осталось – забувати…
|
|
42. |
42. Небо у темні хмари одіте.
Дощ свою музику гра.
Ти дома одна, ти одна.
Ти згадуєш усе що було.
Згадаєш і школу, і друзів
Та основне ти згадаєш Його –
Веселого, доброго, ніжного.
Згадаєш ті миті життя.
І тихо сльоза упаде.
Ти стараєшся забути те,
Та в серці любов не помре.
Поплачеш. Дощ перестане.
Сонце вийде з-за хмар.
Ти сльози утреш, усміхнешся,
А душа від болі ридатиме.
Почуєш. Побачиш. Згадаєш.
І знову захочеш вернути той час:
Коли у житті була радість,
Коли день здавався миттю,
А рік тільки днем.
Та не вернеться! Не проси!
Почуєш – вдай, що здалось.
Побачиш – усміхнись, промовчи.
Згадаєш – не плач, не вернеться.
Не проси! Не проси!
|
43. |
43. Пташині потрібні крила
Кризі - холодна вода
А мені тільки ти, моя мила
Я так хочу щоб ти була моя
І відчути тепло твого тіла
Довірившись твоїм ніжним губам
Я для тебе зроблю, моя мила,
Все що хочеш, навіть серце своє віддам.
Перший раз у житті я кохаю
Не жаліючи навіть себе
Наймилішу дівчину на світі
Певно ти здогадалась - ТЕБЕ
|
44. |
44. Далеко від мене карії очі,
Далеко усмішка мила твоя,
Згадай же той вечір, згадай тії ночі,
То була весела, весняна пора.
Сади зацвітали, співав соловейко,
Ми мовчки стояли при сяйві нічнім,
Ти міг лиш почути, як билось серденько,
Як дзвінко зливалось з серденьком моїм.
Я так тії очі далекі любила,
Любила я слухать веселий твій сміх,
Згадай, як ти вперше сказав: "моя мила",
Як злилися губи мої у твоїх.
|
45. |
45. Пишу тобі листа,
Як сильно я скучаю.
Життя солата не проста,
Але я все одно чекаю.
Хоч хочеться понад усе,
Обнять і поцілувать тебе.
Та швидко рік пройде
І нарешті я побачу тебе.
А ти краще служи,
І за мною не тужи.
А я буду чекати,
І сильно тебе кохати!
|
46. |
46. Душа, як голуб, в клітці б'ється,
Коли коханої не чує голос.
І тіло тлінне кинути все рветься
Шукать летить і в заметіль і в холод.
І лише сонця промінь, що коханням зветься
Усе єство безмежно заспокоїть
Теплом наповнить. Смуток цей минеться.
Душа, як голуб, світу усміхнеться!
|
47. |
47. Хай спів пташиний Тебе ласкає.
І вітер теплий серце зігріває.
Весняні квіти хай завжди ростуть навколо.
І проміння сонця освітлюють родинне коло.
|
48. |
48. Привітання шлю свої,
Не сховати почуття,
Очі люблячі мої,
Скажуть, як КОХАЮ я !
Щастя дороге!
Повір, мої мрії золоті.
Лиш про те, щоби повік
Були разом Я і ТИ !!!!
|
49. |
49. Прости, що йдуть непроханi дощi,
Що клени листя на асфальтi гублять,
Прости моiй нескоренiй душi,
слiпому серцю, що тебе так любить.
Прости за день, що нiччю догорiв,
Прости за роки,що вiтрами здуло,
В дощi рiчки виходять з берегiв
А осiнь листям землю огорнула.
I гарно хвилi повноводiй буть,
Землi спокiйно пiд листками спати,
А я тебе збиралася забуть,
Коли на серцi стало холодати.
Дивись на мене, як дощi на лiс,
Дивись на мене, як зима на лiто,
Та лиш нiколи мною не журись
i не клени перед жорстоким свiтом.
Не заставляй на вiтрi голосить –
Я пiд вiтрами безголоса пташка,
Прости, як можна цю любов простить,
Забуть не прошу,- забувати важко.
|
50. |
50. Твій голос - наче музика дощу,
Живе у серці і бентежно грає,
Здається в світі кращого не має,
Ніж надивитися на тебе досхочу.
Твоя поява - сонце серед ночі,
Що крізь туман промінчиками б'є,
Так щастя пробивається моє,
Бо серце, мов троянда пити хоче...
|