31. |
31. Не питай мене нічого,
Не проси – я не скажу.
Лиш віддайся в руки долі –
Вона тебе не підведе.
Не збирай в долоні смуток –
Я його не донесу.
Лиш всміхайся моїм очам –
Я тебе завжди знайду.
Не нанизуй сльози у намисто –
Я перлини розгублю.
Лиш поринь у небо чисте –
Я до тебе прилечу.
Не кажи мені: „Прощай...” –
Це звучить немов покора.
Лиш зорею зустрічай
І я у сни твої прилину.
Не журись, якщо щось втратиш –
Інше – краще – віднайдеш.
Треба вміти і любити, і прощати –
Зрозумій, таке життя.
Полети туди, де щастя,
Полети туди, де сміх.
Як захочеш – буду поруч,
Але я не краща від усіх...
|
|
32. |
32. Ким є людина без кохання - кораблем з розірваним вітрилом, птахою із зламаним крилом в чужім краю, поетом, що згубив рифму, самотнім пілігримом, який заблукав на півдорозі між життям та вічністю.
Ти є вітрилом мого корабля
Кохання крилами для мене стало,
Ти Муза, пілігримова зоря
Ти є усе чого мені так бракувало.
|
33. |
33. Усі дівчата, що дотепер були моїм коханням
Були для мене прекрасним сонячним світанням,
Морів перед грозою хвилюванням,
Птахів весняним щебетанням.
Я їх обожнював, робив їх своїм ідеалом,
Давав своє кохання, яке не було їм потрібне й даром,
І зараз ти мене останньої любові позбавляєш,
Я дати міг тобі те, про що ти навіть і не уявляєш.
Я світ би міг тобі відкрити по-новому,
Світ, що не відомий досі ще нікому,
Світ, гармонію в якому створюють тільки двоє,
Світ, як його бачить серце моє.
Але я зрозумів нарешті: всі ви, мого кохання недостойні,
Ви всі приземлені, духовно бідні, думками непристойні,
Вам (тай людям всім) на цій землі матеріальне значно ближче,
Настане час, і ви від світу цього впадете на найглибше днище!
Всіх вас, людей, я не осуджую, така ваша природа,
Моє ж покликання посеред вас всіх жити поки не випаде нагода
Всім показати, що це життя єдине і цінність його в тому,
Щоб жити у гармонії зі всім, яку дає любов світові цьому.
|
34. |
34. Для мнне сонечко не сяє,
коли тебе поруч немає.
Лише тоді коли ти є,
радіє сердннько моє.
|
35. |
35. Текст привітання:
Я спати хочу, але не спиться...
Все швидше й швидше серце б'ється...
Ні, воно нічого не боїться,
А лише стрибає і сміється!
Бо думаючи лише про тебе,
Воно немов би відлітає в небо!
Так само коли я з тобою,
З твоєю ніжністю, турботою й красою,
Немов би поринаю в казку,
А головні герої - я і твоя ласка...
|
36. |
36. Зацілуй мене,
Залюби мене –
Там, де хороше,
Там, де ніжне все.
Ти заграй мені,
Заспівай мені,
Закричи мені –
Всі слова земні,
Щоб було, як вві сні,
Де ми вдвох одні.
Обійми мене,
Приголуб мене,
Доторкнись до губ.
І упав твій чуб
На лице моє,
І в руках притих,
Притаївсь, приник
До грудей моїх,
Біля серця ліг.
Як в колисці ми, -
А навколо сніг.
І гойдає сон
Край моїх вікон,
Край твоїх вікон –
Мріям в унісон –
Ночі рубікон.
|
37. |
37. Я просто – жодна інша: я – це я.
Я теж живу.
І вмію ще любити.
Я вперта, і наївна, і крихка,
Але така, що ладна все простити.
Я трохи вредна, я така, як є.
В зіницях сумнів деколи ночує
Але ти чуєш, я – твоє, твоє
Оте свічадо, що тебе відчує
Душею й тілом –
Без усяких фальш,
Без перебільшень,
Без якихось зверхонь…
Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
Туди, де коні щастям мчуться верхи,
Туди, де шовк і павутиння рук,
Туди, де очі плачуть від цілунків,
Де буде терпко від жаданих мук,
І солодко від хвиль дарунків…
А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
Якби раптово тілом захотіла, -
Я об покору ніжно розіб’юсь
Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
А я боюсь, якби ти захотів,
То цілував би ноги та долоні…
Любив й любив, і може й би не вмів,
Проте збирав би солод весь солоний…
Я є така, прости, я є така,
Прийми мене таку, яку ти любиш.,
За те я буду завтра лиш твоя,
І обіцяю, що мене не згубиш…
|
38. |
38. Дві речі між людьми найбільшого вартують,
Життя й кохання - тіло і душа.
Без духа тіло - прах, його вітри роздують
Й знаку не стане, заросте трава
Так без кохання і життя тьмяніє
Як лист осінній піде в небуття
Щасливий той, хто зрозуміть зуміє
Що лиш Любов - продовження життя.
|
39. |
39. Я стану солодкою мармолядою, щоб ти мене скуштував;
Я стану найбільшою в світі принадою, щоб ти мене всюди шукав;
Я стану ласкавим травневим сонечком, щоб ти мене завжди чекав;
Я стану пухнастим сіреньким котиком, щоб ти мене завжди кохав!!!
|
40. |
40. У місячні весняні ночі
Коли усе вже уві сні
Я знову бачу ясні очі -
Вони всміхаються мені.
Такі ранкові і привітні,
Як перший пролісок весни.
Серед юрби вони помітні.
Найкращі, над усе вони!
Вони всміхаються ласкаво,
А інколи такі сумні...
В них відображення яскраве -
Найкращі почуття твої.
|