Сьогодні - Оксани, Бажаю людської пошани. Здоров’я міцного, Кохання палкого. Щоб доля твоя, Мов казка була. Щоб серце співало, Всяке лихо минало. Щоб ангел охороняв, Твою душу і тіло. А Господь щоб тобі посилав, Усе те, чого ти просила.
З днем Оксани вітаю, Здоров’я міцного бажаю. Щоб щастям життя вирувало, Все тільки приємне тобі дарувало. Щоб хліб завжди був на столі, Й стрічались добрі люди на путі. Хай Матінка Божа тебе оберігає, І завжди з тобою в дорогу ступає.
Сьогoдні в Твій Дeнь Ангела, Ми хoчем побажати: Щoб у житті Твоєму Булo багатo свята! Завжди щoб радість і достаток Неслo з собою мaйбуття, І щoб нaснагу і здoров'я Ти малa на усe життя. Хай Ксeнія святa Пiклується прo Тебе, Охорoняє від біди, Задовoльняє всі потреби. Добрoм наповниться Твoє буття, Здійсняться усі мрії, Крoкуй із мудрістю в життя, Бажaють Тoбі рідні.
З днем ангела Оксанко, вітаєм, Здоров’я міцного бажаєм, Хай здійсняться мрії, Усі сподівання і надії. Місяць і зіроньки ясні, Хай світять тобі у ночі. А в день хай сонечко сяє, І своїм теплом зігріває. Хай ангел тебе оберігає, І завжди на допомогу поспішає.
Сьогодні пташки щебетали, Й мені про те розказали, Щоб ми усі святкували, Іменини Оксани. Хай зоря щастя завжди сяє, У день, вночі і не згасає. Хай доля радісна буде, Добро і втіху лиш несе.
Сьогодні хороший день, День імені твого – Оксани. Вітання тобі, складаєм пісень, Бажаєм від людей великої шани. Хай Господь тобі пошле, Ангела охоронця, А він хай тебе береже, Бо ти для нас є промінчиком сонця.
З днем Ангела ми тебе вітаємо, Багато грошенят бажаємо, Щоб не цуралось тебе щастя, Щоб оминали всі напасті, Щоб гори низовиною стали, Хвилі в морі в шторм пропали, Щоб усмішкою нас все тішила, З кожним днем тільки гарнішала!
Сонечко високо вже, Ангел твій весну несе, Свіжим дощиком весняним, Ніжно поливає все. Подарує в іменини, Весняну тобі красу, Перший пролісок для тебе, Щоб заплела ти в косу! Вечір зоряний для тебе, Й сонячне світання, З іменинами Оксани, Щире привітання!
Преподобная Ксения, светское имя Евсевия, была единственной дочерью известного римского сенатора. С юношеских лет она неслась к Богу. Чтобы избежать будущего брака, тайно сбежала из родительского дома с двумя служанками и отплыла на корабле.
Встретившись с настоятелем обители святого апостола Андрея, находившейся в городе Милас, в Кесарии, она попросила его принять ее со спутницами. Изменив свое имя, она назвалась Ксенией. Здесь она купила землю и построила храм в честь святого Стефана и основала женский монастырь.
После этого епископ Миласа Павел посвятил Ксению в диакониссы, как достойную этого звания за благочестивую жизнь.
Праздники всем помогала: для бедных была благодетельницей, для расстроенных - утешением, для грешных - наставницей. Имела глубокие смирение, считая себя плохой. В жизни она руководствовалась указаниями палестинского подвижника преподобного Евфимия. Своей жизнью она обратила многие души ко спасению.
Блаженное упокоение святой во время молитвы было ознаменовано явлением над монастырем знамения в виде золотого венка с сияющим крестом. Это знамение сопутствовало тело святой, которое вынесли в город к народу, и не исчезало до времени погребения. Многие больные, которые касались мощей святой, получали исцеление.