| 41. |
41. Три славнії царі, звідки ви прийшли? З далекого краю, за звіздою йшли. Щоб побачить рожденного Христа Бога правдивого | З Пречистої Діви, Діви Марії. | (2)
З далекого Сходу ми сюди прийшли. Злато, смирну й ладан — дари принесли. Щоб Дитятко звеселіло і нас всіх благословило. | Його прославляймо, славу* співаймо. | (2)
Ми Теє Дитятко у яслах знайшли, Йому поклонились, дари віддали. Щоб Дитятко звеселіло...
Ангели на небі пісні співають, Три царі на землі поклін віддають. Щоб Дитятко звеселіло...
А на небі світить ясная зоря, Де Христос родився, сіяє туда. Щоб всі люди звеселились, Христу Богу поклонилиcь Та ще й Пресвятому Рождеству Його.
|
|
|
| 42. |
42. З неба зірка засвітила, Вже зійшла золота, | Про Бога, про Христа | (2) Всім возвістила. |
На Вкраїну завитала, Над широким степом, | Над могучим Дніпром | (2) Там запалала. |
Над хатами заясніла, В українські серця | Про Христа, про Дитя | (2) Загомоніла: |
“Радуйтеся, добрі люди, Бо вродивсь Христос Бог, | Що з неволі й тривог | (2) Спасати буде! |
Радуйтеся, людські діти, Бо вродивсь Божий Син, | Він не дасть нам Один | (2) Кривди терпіти”. |
І зраділи степи й гори, Звеселіла земля, | Україна ціла | (2) І Чорне море! |
Лине пісня попід хмари, Заспівали степи: | “Вже не буде журби, | (2) Вражої кари!” |
І ми, браття, станьмо в колі, Заспіваймо Христу, | Щоби спас Вітчизну | (2) Нашу з недолі!
|
| 43. |
43. Нова радість стала, Яка не бувала, Над степами України Зірка ясна засіяла.
А як засіяла на рідні пороги, Українці всі зраділи і молились щиро Богу.
О Ісусе милий, просим Тебе нині, Даруй волю, щастя й долю нашій неньці Україні.
О Дитятко Боже, змилуйся над нами, Поверни нам Україну і Січ славну з козаками.
Просим Тебе, Царю з високого трону, Поверни нам Україну та від Сяну аж до Дону.
Ми Тобі лишались вірні в лихолітті, Ще вірнішими будемо у щасливім вільнім світі.
Нова радість стала, яка не бувала, Над степами України зірка ясна засіяла.
|
| 44. |
44. Витай, Ісусе, з чистої Діви вроджений, Витай нам, Боже, що в людськім тілі явлений.
Ти добротою понад усіми синами, І безконечна Твоя опіка над нами.
В славі Ти рівний Отцю і Духу Святому, Чому зійшов Ти до нас в безсиллі такому.
Твоєї слави ніхто не бачить у яслах, Тут Твоя сила, мов та жаринка пригасла.
Хоч Ти на нужду й свої терпіння не глядиш, То чим бідніший, тим нам миліший Ти станеш.
Своїм смиренням в нас грішних здійми окови, Щоб в серцях наших настала влада любови.
Ягнятко Боже, про те Тебе ми тут просим, Серця ми наші Тобі жертвенно приносим.
Не залишай же нас без Твоєї опіки І володій тут з Отцем і Духом на віки.
|
| 45. |
45. Бог предвічний народився, Прийшов днесь із небес, Щоб спасти люд свій весь*, І утішився.
В Вифлеємі народився: Месія, Христос наш І Пан наш, для всіх нас Нам народився.
Ознаймив се Ангел Божий: Наперед пастирям, А вчера звіздарям І земним звірям.
Діва Сина як породила, Звізда та, де Христа Невіста Пречиста Сина зродила.
Тріє цари несуть дари** До Вифлеєм міста, Де Діва Пречиста Сина повила.
Звізда їм ся об’явила В дорозі о Бозі, При волі, при ослі Їм ознаймила:
- Тріє царі, де ідете? - Ми ідем в Вифлеєм З желанєм, спокоєм*** І повернемся.
Іншим путем повернули, Погану, безстидну, Безбожну Іроду Не повідали.
Йосифові Ангел мовить: - З Дитятком і з Матков, З бидлятком, ослятком Най ся хоронить.
"Слава Богу!" заспіваймо, Честь Сину Божому І Пану нашому Поклін віддаймо.
|
| 46. |
46. Тріє царі, де ідете Гладяти Дитятка, Царя – Спаса всего світа, Божого ягнятка? Оно, в шопці, ні престола, | Ні скиптра не має, | А вже в світі Його слава | (2) Вам Його звіщає. |
Хоть убого народився, Нікому не знаним, А вже з неба вість несеться, Що Він буде славним. Тая зоря пречудесна | Різдво нам голосить | І з поклоном нас до Нього | (2) Із востока просить. |
Поспішіть же, тріє царі, В вертеп за звіздою. Там знайдете Бога-Сина, Що став всіх слугою! Поспішіть же до Дитятка | Та дайте Му дари, | А від нас поклін низенький | (2) Зложіть Му, звіздарі! |
А з поклоном ще вас просим, Зложіть Му в офіру Наші серця в любов повні, Богаті у віру. Най за тую малу жертву | Він нас просвічає | Ту, на землі, і там, на небі, | (2) Де престол Свій має. |
|
| 47. |
47. Зійшла вже зоря на небозводі, Проміння ясне на землю шле, Мудреців зі сходу, царів багатих, До Вифлеєму вона веде.
Підім за світом ясної зорі, Де Боже миле лежить Дитя, В вертепі біднім, в яслах на сіні, Де спочив Спас наш, Давець життя.
Вже Херувими співають пісню: "Богові слава, спокій людям, Що добру волю для Бога мають, І добре серце носять в грудях".
Земля Юдейська – наша Вкраїна, Вертеп убогий – наші серця. Мир їм приносять і щастя неба Дитятко Боже й Мати свята.
В покорі Духа, в серцях обнові Спішім зложити й дари свої, Дитятко Боже, прийми їх, молим, Прийми, Ісусе, в любві Твоїй.
|
| 48. |
48. Дивная новина: Нині Діва Сина Породила в Вифлеємі, Марія єдина! | (2)
Не в царській палаті, а межи бидляти, У пустині, у яскині, треба то всім знати. | (2)
Що то Бога іста Марія Пречиста І рождає, і питає Його як невіста. | (2)
На руках тримає, пісеньки співає, Всемогучим Створителем Його називає. | (2)
Мовить: "Люляй, Сину, Я тебе повину, Бо Ти собі вибрав мене за матір єдину!" | (2)
"О, необійменний, о, непостиженний, Спи ти довго, рости скоро, младенче блаженний!" | (2)
"Я в тобі надію, Сину мій, лелію: Де сам будеш, мене візьмеш, Ти мій Добродію". | (2)
"Скажи, Правосуде, де хто з вірних буде? Хай зі мною пред Тобою стануть усі люди". | (2)
"Щоб Тебе молити і Тебе просити, Щоб Ти дав нам в своїм Царстві | Во вік віків жити" | (2)
|
| 49. |
49. Чути дзвінок: Дзень-дзелень-дзелень, Дзвонить дзвінок. Що Христос ся днесь раждає, На котрого світ чекає. Дзвень-дзелень-дзелень – Чути дзвінок.
Вість весела, вістка мила Нас, убогих, звеселила. Дзень-дзелень-дзелень – Дзвонить дзвінок.
Пастиріє прибігають, "Бог предвічний" зачинають. Дзень-дзелень-дзелень – чути дзвінок.
|
| 50. |
50. На столі, на сіні Свічка сльози ронить, Сумно, сумно у хатині, Мати б’є поклони:
О змилуйся, Христе, Зглянься, Божа Мати. Замініть Ви мої сльози У тяжке прокляття.
-Де ти, любий сину? -Де ти, мила дочко? І цілує, д’серцю тулить У крові сорочку.
На столі, на сіні Свічка догоряє, Сива мати, як зозуля, З горя умліває.
Ой прилети, сину, З раю, з того світа, Відплати катам за мене В хаті неогрітій!
Ой прилети, доню, З далекого Сибіру – Розпинають Україну, Її славу й віру!
Вислухай молитву, Боже, щедрий Боже! Хай блаженна наша зброя Ката переможе.
|