| 221. |
221. Наш Спаситель народився, Завитав з небес, Бог днесь стався чоловіком, Чудо се чудес.
Тую вістку Ангел Божий Пастирям звістив, Нею грішне людське плем’я Вельми звеселив.
В шопі пастирі знаходять Бідноє дитя: В нім пізнали свого Бога, Світа короля.
Із далекої країни Три царі ідуть, Зі собою для Дитятка Дар вони несуть.
Ливан, золото і миро Віддають Єму, Яко свому Богу, Спасу, Пану і Царю.
Ми Тобі, Дитятко Боже, Дар несем любви, І Тебе смиренно просим: Жертву сю прийми.
|
|
|
| 222. |
222. Разом нині прославім дивну новину, І віддаймо честь, поклін Божому Сину, Що нині з Діви нам народився, В виді дитини тут об’явився на землі.
В Вифлеємі вічний Бог в бідній яскині, Пеленами сповитий лежить на сіні. Марія, Йосиф Його вітають Німі тварини у стіп клякають, честь дають.
Над вертепом вже зоря сіяє кругом, І ангели співають небесний псалом: "Слава во вишніх Богу святому, А мир і добро світові злому хай буде".
Вже й пастирі з вірою поклін віддають, Їхні дари з любов’ю Йому складають. Діва Марія щиро вітає, За свого Сина дяку складає, складає.
І ми нині до Христа з любов’ю прийдім, Душі й серця в дар Йому щиро принесім, Бо Він Син Божий, райська лелія, Він наше щастя й уся надія, надія.
|
| 223. |
223. Бігла теличка да з березничка, Да й стала. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай кусок сала! Бігла теличка да з березничка, Я й попасу. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай ковбасу! Бігла теличка да з березничка, Забігла до дядька в двір. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай, дядьку, пиріг. Як не даси пирога, Візьму вола за рога Да поведу на моріг, Та й викручу правий ріг, У ріг буду трубити, А воликом робити.
|
| 224. |
224. Вістку голосить світу зірниця: Родила Сина Чиста Дівиця. В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія.
Янгол пастирям це возвіщає, До Вифлеєму їх завертає, Щоб поспішали, до ніг припали, Поклін віддали і повітали Божого Сина в вертепі.
Гей і ми рівно ж, браття, сестриці, Із української спішім землиці. Щоб честь віддати Христу-Дитяти І ублагати ласк-благодати Ліпшої долі, гаразду!
|
| 225. |
225. Ой у саду, саду, саду-винограду.
Приспів: Радуйся! Радуйся, земле, Син Божий народився!
А у тому саду сивий коник грає. А до того коня ніхто не приступить, А тільки приступить молодий Іванко. Іванко приступив, сіделечко наклав, Сіделечко наклав, сам сів та й поїхав, Сам сів та й поїхав аж до королівни. Сидить королівна, дрібні листи пише, Дрібні листи пише, важким духом дише. – Ой здорова, дівко, дівко-королівно! Ой чи будеш мені вірною жоною, Вірною жоною, матінці слугою?
|
| 226. |
226. Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до батенька видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свого батенька в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до матінки видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свою матінку в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
Ой на гороньці дві зозулоньці в ячмени. А третя Маруся при долиноньці льон бере.
Рівняй же, Боже, доли і гори рівненько, Щоби ся було аж до милого видненько.
Ой чи видненько, чи не видненько, не дбаю. Я свого милого в темнім лісочку по голосочку впізнаю.
|
| 227. |
227. Ясна зоря всьому світу звістила, Що Пречиста Діва Сина зродила. У вертепі, де ягнятка на сіні, Ладить Мати постілоньку Дитині.
Там пастирі вифлеємські вітають, З Ангелами славу Богу співають. Промовляють отрочатка Марії, І приносять свої мольби святії.
За зорею із востоку йдуть царі Поклонитись Отрочатку й Марії. І складають свої дари дорогі, Злато, миро і кадило Богові.
І ми нині Христу, Богу молімся, З пастушками і царями вклонімся. Щоб дозволив нам у мирі прожити, А у небі вічно Бога славити.
|
| 228. |
228. Мати Божа Сина мала, сина мала, В пелени Йго повивала. (2)
Як зійшлися всі святії, всі святії, Взяли книги золотії. (2)
Тай почали тричитати, тричитати, Яке б Йому ім’я дати. (2)
Дали Йому святий Петро, святий Петро, Буде Петра на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила. (2)
Дали Йому святий Павло, святий Павло, Буде Павла на Йордані. (2)
А Пречиста не злюбила, не злюбила, Від престолу відступила, Вся ся земля засмутила.
Дали йому Ісус Христос, Буде Христа на Йордані. (2)
А Пречиста полюбила, полюбила, До престолу приступила, Вся ся земля звеселила.
|
| 229. |
229. Пречистая Діва Сина породила Так рано, так рано раненько, Радуйся земленько, Бо Христос ся народив.
Ангели співають, пастирям звіщають: Слава! Слава на небі, а спокій на землі, Всім людям спасенє.
І Пастирі спішно, біжать утішно, Щоб Христа, Щоб Христа витати і поклін віддати В вертепі на сіні.
А за блеском зорі ідуть в покорі Три царі, Три царі, звіздарі і приносять дари Христови в офіру.
І ми також нині Ісусу Дитині Поклін всі, Поклін всі віддаймо і прославляймо Щирим, чистим серцем.
|
| 230. |
230. Пречиста Діва Божого Сина вродила, Сина вродила і Його в яслах повила.
Ангели Божі з неба злітають, співають, З неба злітають, Христа в вертепі втішають.
Вівчарі перші за співом з неба приходять, Вони приходять, Божого Сина знаходять.
Царі зі сходу та за звіздою вітають, Бога вітають та свої дари складають.
Почувши Ірод, що Христос Господь родився, Він озлобився і Христа вбити рішився.
Та святий Йосиф про замір Ірода знає, Бере Дитятко і у Єгипет втікає.
|