2. Той "п'ятачок" з далекої пори Мені донині зігріває душу. Сьогодні ти мені нічого не кажи, Сьогодні я тобі сказати мушу: Із юних літ ти щедрою росла, Немов троянда між чудових квітів. Останнім поділитися могла, Допомогти і ласкою зігріти. Радіти вміла радості чужій, Чужому горю вміла співчувати І, старшим нам, в нелегкому житті Енергії й наснаги додавати. Злетіли роки, наче журавлі, Тобі 17, внученько, минає; І сталось так - я на чужій землі, Та, Анечко, тебе не забуваю. Хай вісточка до тебе долетить У день зимовий на Святої Анни І стане тепло, може, хоч на мить - Я найщиріші шлю тобі вітання. Подарувати хочу цілий світ, Від Бога ласки і тепла людського, І мій тобі, кохана, заповіт: Такою будь, як ти була до цього. ...Зима стежки снігами замете, Та час прийде - весна її здолає. Хай юність, незгасаючи, цвіте - За тебе, люба, келих піднімаю!
|